Сьогодні після роботи я поверталась трохи раніше. Щоб довго не чекати маршрутку, я вирішила прогулятись пішки. Я йшла в гарному настрої, подумки будувала якісь плани на майбутнє і раптом почула знайомий голос:
– Ольго! Це ти? За матеріалами
– Ірино, привіт, – зраділа я зустрічі зі старою подругою.
– Тебе і не впізнати, пострункішала, покращала, мабуть і заміж вийшла.
– Так, два роки тому. Спасибі за компліменти. Ти як?
– Так собі. Робота, вічна самотність, і один кіт. Підемо, посидимо, поговоримо?
І ми посиділи. Довго сиділи, нам було що згадати. Вдосталь наговорившись, ми обмінялися телефонами, і вирішили підтримувати зв’язок.
Ірина передзвонила на наступний день, вже дуже їй хотілося познайомитися з моїм чоловіком. У мене були інші плани на вечір, але не відмовляти ж подрузі. Ірину було не впізнати. Якщо вчора вона була в простих джинсах і футболці, то сьогодні прийшла у відвертій сукні.
Я запросила її на кухню, чоловіка все одно поки вдома не було.
– Нічого собі, у тебе хороми!
– Та облиш, просто косметичний ремонт зробили.
– А ось в моїй квартирі років 20 вже ремонту не було. Все ніяк грошей не заощаджу. Пощастило тобі з чоловіком.
– Не приховую, пощастило.
Тоді я ще не знала, що такої не прикритої заздрості варто дуже серйозно побоюватися. Поки ми розмовляли на кухні, і Ірина співала дифірамби, чоловік повернувся з роботи. В останній момент я встигла його попередити, що у нас будуть гості, і попросила купити торт.
– Так, і чоловік у тебе красень! Я думала так собі, а тут фотомодель.
Чоловік зніяковів. А я була сильно засмучена нескромною поведінкою подруги. Сіли за стіл, подруга активно почала фліртувати з моїм чоловіком. Почала згадувати історії з юності, де я виглядала далеко не в кращому світлі. А про себе вона розповідала тільки хороше: яка вона молодець і розумниця, і працює, і вчитися продовжує і все у неї в житті добре, тільки ось серце ніким не зайняте, і це її сильно засмучує. Чоловік, здавалося, почав їй відповідати взаємністю.То чаю піділлє, то салату підкине.
– Ні, ні, я після 6 не їм, хоча, раз ви наполягаєте, покладіть трохи. Сподіваюся, моїй фігурі це не зашкодить.
– Ірина, у вас чудова фігура. Я не розумію, чого ви так переживаєте – муркотів їй у відповідь чоловік.
Я себе в цей момент не бачила, але, впевнена, була просто яскраво-червоною.
– Сергій, а може ми потанцюємо?
Тут я вже не змогла втриматися, і повела її на кухню.
– Ти що робиш?
– Ольго, пожила для себе, дай іншим. Ти що не бачиш, я йому подобаюся!
– Ти з глузду з’їхала? Значить, ось як ти робиш? За 10 років нічого не змінилося. Тоді у мене хлопця забрала, а зараз до чоловіка прилаштовуєшся?
– На війні всі засоби хороші. Пропусти.
У дверях її вже чекав мій чоловік!
– Ірино, а підемо краще прогуляємося!
– Сергію, я із задоволенням!
І вони пішли. Ось так просто взяли і пішли. Я, природно, відразу в сльози. В голові розігруються найгірші варіанти. Як вона могла? А як він міг?
Коли я вже подумки переїжджала назад до батьків, на телефон приходить смс:
– Кохана, не переживай. Я тільки подругу твою в таксі посаджу, і щоб після такого нахабства ноги її в нашому домі більше не було!
Господи, який же у мене чудовий чоловік! Він все зрозумів, і вирішив підіграти. Буквально через 5 хвилин він уже повернувся додому з великим букетом троянд. Наша сім’я вистояла.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
