Сама я родом з маленького села, а зараз вже давненько живу в місті, так склалося моє життя.
Я зараз добре заробляю, вже років 10, як маємо з чоловіком свою власну справу, вона невелика, але приносить нам стабільний хороший дохід, я вважаю це за щастя зараз. Є у мене дві квартири, бо маю донечку 14 років, то ми з чоловіком для неї на майбутнє придбали. Маємо з чоловіком два недешевих автомобілі, теж самі на них заробили без будь-якої допомоги.
Якось так склалося, що я не маю подруг. Більшість людей нам в усьому заздрять, вважають, що ми маємо легкі гроші, бо наш бізнес процвітає і навіть зараз у такі важкі часи приносить нам досить таки гарний прибуток, тому я стараюся не мати друзів, адже рідко зустрінеться людина, яка щиро радітиме твоїм успіхам.
Але ми з чоловіком живемо дуже добре, ділимо все навпіл: і радість, і турботу. Тому нам добре і в своїй маленькій сім’ї.
Якось мені зателефонувала моя рідна мама, сказала, що сестра несподівано занедужала, нічого серйозного, наче, але потрібні чималі гроші, щоб стати їй на ноги і справи пішли на краще. Просила мене позичити чималу суму для сестри, а вони мені віддаватимуть частинами.
Моя сестра Дарина одна виховує маленького сина, чоловіка вона немає. Тому я, не роздумуючи, позичила рідним 30 тисяч гривень, я тоді вважала, що не маю права вчинити інакше, адже їм більше немає до кого звернутися, їм ніхто не допоможе. Всі були неймовірно вдячні, не могли надякуватися мені.
Перших пів року мені мама віддавала з пенсії по одній тисячі гривень, а коли й по 500 гривень. Я не розуміла, чому не долучається сестра до віддачі боргу, адже вона теж заробляє, але я мовчала, адже вони живуть в одній хаті, то нехай самі там і розбираються хто і за що платить.
А потім мами не стало. Відповідно, борг мені ніхто не повертав чимало часу.
Я десь місяця чотири мовчала, а потім звернулася до своєї сестри Дарини. Запитала прямо, коли вона мені поверне гроші, які я давала на її лікування?
Дарина зробила дуже здивований вигляд, сестра сказала, що нічого мені не винна, то мама гроші позичала, а не вона. Дарина відразу мені пояснила, що відмовляла маму від позики, а вона сама наполягла, тому вона мені нічого не винна і гроші віддавати мені не буде.
Нашої мами вже немає, тому я вже ніколи не дізнаюся правду. Але про те, що я позичила гроші для сестри, а не для мами, Дарина дуже добре знала, ми з мамою перед нею не раз розмовляли про це.
Для мене це не такі вже й великі гроші, але мені дуже сумно на душі від того, як повела себе зі мною рідна мені людина.
Що тепер робити я не знаю. В хаті ще залишився мій старенький тато, я хочу його провідати, хочу приїжджати до нього, але там живе з ним моя рідна сестра, а її бачити я точно не хочу, тому не їжджу туди вже чимало часу. Як мені вчинити, адже такий камінь залишився на душі, там мій тато?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
