У нас велика дружна сім’я. Я, чоловік і троє дітей: дві дівчинки й хлопчик. Ми дуже любимо тварин. З нами живуть кіт, собака, два хом’яки і морська свинка. Дискомфорту наші улюбленці нам не завдають. В нас великий будинок у селищі міського типу, поруч ліс і велике озеро.
Початок історії досить сумний. Рік тому не стало нашої кішки, яка прожила в нас десять років. Звичайно, всі хвилювалися і сумували, але в майбутньому планували знову завести кошеня. Купувати не хотіли. Думали взяти з притулку або, якщо хтось буде віддавати. Мені пропонували дорослого, але ми вирішили, що він може не потоваришувати з собакою.
Минув рік. На вулиці була осінь і вже було досить холодно. Стоячи на кухні, я почула, що на вулиці щось пищить. Ми вийшли на вулицю і виявили під дахом маленький чорний клубочок, який сумно пищав. Як виявилось, це була маленька норка. Підставивши драбину, дістали бідолаху і принесли додому. За всіма ознаками, малюкові – не більш двох тижнів. Очі тільки відкрилися, вушка ще не розправилися. Самостійно харчуватися вона не могла. Довелося вигодовувати з шприца дитячою сумішшю, потім дитячими пюре.
Зараз вона вже дуже активна й грайлива, шалено нами улюблена. Це настільки весела й смішна тваринка, дуже жвава і навіть трошки шкодлива. Але те скільки вона приносить нам радості і сміху, покриває всю її шкоду. Ми назвали її Дзига. Спостерігати за нею можна вічно. Все, що не зробить ця весела і смішна тваринка піднімає настрій кожному в нашій родині. А діти її взагалі просто обожнюють.
Я спочатку хвилювалась, як сприйме норку наш собака. Але мої хвилювання були даремні, Дзига від собаки не відходить, вони навіть їдять з однієї миски. Хоча вона його іноді і дражнить, але пес реагує на це, як старший брат. Загалом ми всі дуже задоволені, що доля познайомила нас з таким прекрасним створінням.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.