– То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж тепер зрозуміла, що ви за людина. Ну що ж, краще пізно, ніж ніколи.
Люба була настільки засмученою і розлюченою, що я і не зразу второпала, що сталося. Я ще спробувала хоч щось у неї з’ясувати, але марно, вона поставила слухавку і сказала, що знати мене не хоче.
А вся ця каша заварилася через мого свата. Але ми навіть уявити не могли, що Люба саме так відреагує на новину, що ми вирішили з ним зійтися.
Так сталося, що мою невістку Марту виховував один батько, бо на жаль, матері її не стало коли дівчинка була ще зовсім маленькою.
Сват так вдруге і не одружився, всього себе присвятив вихованню дочки. Але йому дуже допомагала Люба, рідна сестра його дружини. Вона теж заміж не вийшла, своїх дітей не мала, і до племінниці ставилася як до рідної доньки.
Я коли почула цю історію, то аж розчулилася. Я захоплювалася Любою, адже не кожна жінка могла б так вчинити – вона стала для своєї племінниці мамою, повністю занедбавши своє особисте життя.
Одружилися наші діти 9 років тому. Я на той час вже кілька років була на заробітках в Іспанії, тому придбала для молодят двокімнатну квартиру, щоб вони жили окремо.
Невістка мені сподобалася, хороша, мила, сина мого любить. Сват теж видався мені приємною людиною, ми з ним відразу знайшли спільну мову. А Любою я була настільки захоплена, що навіть захотіла з нею подружитися, щось особливе було в цій жінці, та й по віку ми приблизно ровесниці.
Коли я висилала з Іспанії посилки, то про неї ніколи не забувала – передавала їй завжди смаколики, а інколи і щось з одягу чи взуття, мені було приємно це робити, адже я вважала, що тепер у нас одна велика родина.
Коли я приїжджала додому, ми всі разом збиралися, всі свята теж завжди разом святкували, я справді дуже щиро ставилася до Люби.
Але між нами став Микола, мій сват. Справа в тому, що ми вирішили з ним зійтися. Як він сам каже, я йому сподобалася ще на весіллі наших дітей, але він сумнівався, придивлявся, а рік назад, нарешті, наважився і зізнався мені у своїх почуттях.
Я теж вже давно придивилася до свата, Микола і справді дуже гідний чоловік, яких мало. Я прийняла його пропозицію, але свої стосунки ми не афішували. Я повернулася ще в Іспанію, а Микола тут почав будувати для нас дім.
Нещодавно Люба у нього вдома прибирала і знайшла документи на будинок. Миколі довелося їй розказати все як є. Але він аж ніяк не сподівався на таку бурхливу реакцію родички.
– Та як ти міг! Я тут тобі стільки років служу вірою і правдою, а ти вибрав її! Чим вона краща за мене?
Люба влаштувала справжню сцену, з сльозами і розпачем, і до Миколи, нарешті, дійшло, що всі ці роки Люба мала почуття до нього. Але він про це навіть не підозрював, він сприймав Любу виключно як родичку, а її постійну присутність – як бажання допомогти.
Люба спочатку висловила своє невдоволення Миколі, сказала, що вона не чекала від нас такого підлого вчинку, а потім зателефонувала і мені, і теж сказала, що не хоче мене більше ні бачити, ні чути.
Як жінка, я її розумію, вона мала надію, що Микола колись оцінить її старання і зверне на неї увагу. На жаль, її надії не справдилися, але я не винна, адже я зустрілася з Миколою значно пізніше, і якби у них щось мало скластися, то вже б склалося.
Ця ситуація вплинула на наші з Миколою стосунки. Він почувається винним перед перед Любою, яка йому стільки допомогла. А зараз вона настільки образилася, що припинила з нами будь-яке спілкування.
Я не відчуваю своєї провини, але мені вся ця ситуація видається дуже неприємною. Сподіваюся, Микола не передумає, адже ми будуємо будинок для нас, я навіть зробила його співвласником, бо вважала, що так правильно, адже після нас дім дістанеться нашим дітям.
От тільки хто знав, що з Любою все так негарно вийде, наше щастя обернулося для неї справжньою драмою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
