Леся брела засніженою вулицею додому, і уявляла як зрадіє її матуся, коли вона повідомить новину про те, що Андрій зробив їй пропозицію і вона погодилася.
Мама вже втомилася питати, коли нарешті буде у них весілля, адже Лесі вже за тридцять, з Андрієм зустрічаються не один рік, але до РАЦСу ніяк не дійдуть. Але нарешті все вирішено, Леся була впевнена, що мама дуже тішитиметься.
То був вечір п’ятниці, надворі вже темніло, дівчина після роботи в село приїхала останнім автобусом. Вийшла, як завжди, на своїй зупинці, додому залишалося ще метрів триста. Леся ступила кілька кроків і обімліла – біля магазину вона побачила авто Мирона. Втекти не встигла, бо Мирон уже її помітив теж.
Вони кілька секунд мовчали, а далі Мирон першим розірвав цю тишу. Він говорив, що досі любить, що так і не зміг забути, і що кращої за Лесю він ніколи не зустрічав. На якусь мить дівчина перестала чути його палкі зізнання, а в голові пропливли події семирічної давності. Здається, що то все було наче вчора.
Вона з університетською подругою приїхали в село на вихідні і в суботу пішли в місцевий клуб. Там і познайомилася з Мироном, він приїхав в гості до когось з хлопців. Це було кохання з першого погляду, відтоді Леся не могла дочекатися вихідних, щоб поїхати в село і знову побачити коханого. Так тривало майже пів року, дівчина була впевнена, що на Різдво Мирон зробить їй пропозицію, вже й маму про це попередила, але натомість коханий ошелешив її новиною – він одружений і його дружина чекає дитину.
Мама порадила Лесі їхати з села і намагатися забути все це як страшний сон, переконувала, що вона обов’язково ще знайде свою долю. І Леся поїхала, от тільки особисте життя не складалося, адже повірити ще комусь після такого було дуже важко.
З часом у неї таки з’явився друг, Андрій, вона мамі часто розповідала про хлопця, але постійно наголошувала, що у них суто дружні стосунки. Мама розуміла, що вся справа в тому, що Андрій любить Лесю, а вона його – ні.
Через шість років Андрію таки вдалося розтопити лід, і Леся нарешті сказала заповітне “так”. Їм би до весілля готуватися, а тут несподівано знову з’явився Мирон.
Леся дивилася на нього і розуміла, що от-от знову потоне у вирі почуттів, за ці кілька років він, здається, став ще красивішим, ніж був. Мирон сказав, що нарешті розлучився з дружиною і приїхав в село, щоб відшукати Лесю, знав, що вона завжди приїжджає в п’ятницю останнім автобусом.
Розійшлися вони на тому, що Леся пообіцяла подумати до завтра. Прийшла додому, розплакалася, і заснула, навіть не скуштувавши вечері, яку приготувала мама.
Ранок був зовсім іншим, в будинку пахло кавою і млинцями. За сніданком Леся розповіла про все мамі і попросила її поради. А та відповіла, що порад давати не буде, натомість розповість дочці свою історію. Виявилося, що в свій час мама Лесі закохалася в хлопця, а коли зрозуміла, що чекає дитину, він зізнався, що одружений і з сім’ї йти не збирається. Так на світ з’явилася вона.
Цю історію дівчина чула вперше в житті, адже мама завжди відмовчувалася на запитання дочки про тата. А тут таке одкровення. Леся взяла в руки свій телефон, а там ще звечора 30 пропущених від Андрія, а ще повідомлення: “З тобою все гаразд? Я хвилююся дуже”.
Леся глянула на маму і в її очах прочитала відповідь. Відразу після цього набрала Андрія: “Вибач, коханий, вчора втомилася і рано заснула. Мама дуже рада за нас. Приїжджай, чекаємо”.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.