Ту неділю я запам’ятаю надовго. Ми з чоловіком живемо в селі, маємо власний будинок, все у нас добре, разом ми вже 15 років. Я дуже любила свого чоловіка, але у нас не було дітей. Що ми тільки не робили, куди не зверталися, але результату не було.
Звичайно, я дуже хотіла стати мамою, з заздрістю дивилася на всіх подруг, в яких були діти, а ночами часто плакала в подушку. Роки минали, я розуміла, що в будь-який момент чоловік може піти від мене до тієї, яка подарує йому радість батьківства.
Щоб трохи розрядити ситуацію, я навіть на якийсь час поїхала на заробітки в Польщу, аби відволіктися від сумних думок і заробити трохи грошей. Знов почала ходити по лікарях, але без толку.
До того ж, я почала помічати, що чоловік теж змінився, почав затримуватися на роботі і майже не спілкувався зі мною. Я відчувала, що щось не так і дуже боялася за наше майбутнє.
А одного разу мені приснився дивний сон, голос уві сні мені сказав, що скоро в моєму житті станеться диво, але спочатку взимку зацвітуть квіти. Я дуже здивувалася, але за повсякденними клопотами забула про сон.
То був грудень місяць, снігу ще не було, але було доволі холодно. Я вийшла на вулицю і побачила, що біля моєї хати розцвіла троянда, це було справжнє диво, бо щодня були заморозки і температура була від’ємною. З гарним настроєм я зібралася і пішла на роботу, а по дорозі я зустріла свою давню знайому, в якої, як і у мене не було багато років дітей.
Оля, так звали жінку, йшла з коляскою, нещодавно вона стала мамою чудової дівчинки. Вона розповіла мені, що за порадою знайомої поїхала у Львівську область в невелике містечко до чудотворної ікони Матері Божої, після чого і сталося це диво.
До того часу я не могла себе назвати особливо віруючою, але про всяк випадок я детально розпитала Олю про все. Їхати я не збиралася, бо дорога була не близькою, та розмова з Олею не давала мені спокою. Я дивилася на троянду, яка цвіте на морозі біля моєї хати, і щось підказувало мені, що в житті завжди є місце для дива, треба лише в нього повірити.
Я таки поїхала в те чудове місце, про яке розповідала подруга, потрапила на Богослужіння, навіть вперше за багато років посповідалася. А потім приступила з щирою молитвою до чудотворної ікони. І диво сталося, менше ніж за місяць після цієї подорожі я зрозуміла, що зі мною щось не так, а лікарі підтвердили – у нас з чоловіком буде дитинка. А потім ще більший сюрприз – я чекаю двійню.
Так майже в сорок років я стала мамою. Мої дівчатка чудові, я така щаслива, що не можу словами це описати. Тепер я знаю, що дива існують, просто треба не переставати вірити в них.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.