fbpx
Життєві історії
– Тітко Яно, мені б відразу все отримати, – заявила мені племінниця. Пустила племінницю пожити до себе, а та замахнулася на квартиру

Прихистила я племінницю. Дітей немає, чоловіка нема, сумно самій, хоч вовком вий. Ось і прихистила – удвох явно веселіше. Аня вчитися вирішила у нас в місті, ледве-ледве у матері своєї відпросилася з села.

Жили ми з Анею душа в душу. Вона до мене як до старшої сестри ставилася, завжди поради запитає, поплачеться про любов свою нерозділену. Господарство Аня на себе взяла, хотіла хоч якось мені віддячити. Я вже й забула, що таке на кухні стирчати. Завжди чисто, все випране, випрасуване. Я дивувалася, звідки сил стільки? Навчанню треба час приділяти, а не Попелюшкою підробляти, вимовляла я їй. А вона сміялася, мовляв, їй не важко. Джерело

Ідилія скінчилася, коли Аня відучилася. Приїхала за нею її мати і почалося, м’яко кажучи, вuмагання. Виявилося, що я неправильно їх зрозуміла. Вони не просили, щоб Аня пожила у мене, а їх прохання полягало в тому, щоб Аня у мене працювала! І, як родичці, мені зробили знижку! І тепер я повинна віддати Ані її чесно зароблену за ці п’ять років зарплату. У них навіть зошити з розрахунками були.

– Там, де ціни більше, я підняла – інфляція, самі розумієте, – розвела руками племінниця.

Читайте також: «З ним ти будеш щаслива, я в нього вірю, він хороший хлопець, не пара моєму синові. Виходь за нього заміж», – сказала свекруха і переписала на мене будинок

– У мене все-все записано і підраховано.

Племінниця вручила мені кілька важких зошитів. Я їх швидко перегорнула, до речі, мені їх на пам’ять залишили, так що я Вам кілька сторінок покажу:

Я отетеріла, чесно скажу. Майже п’ять років вона мовчки все записувала і вираховувала, я в шoці!

– Тітко Яно, мені б відразу все отримати. Я будинок купити хочу, так кілька корівок, господарство підніму, – скромно опустивши очі, повідомила мені племінниця.

– Можна і в розстрочку, але тоді з відсотками буде. Ти не думай, що ми дуpки сільські, ми в банківських справах теж дечого розуміємо. Договорчик складемо, квартирку свою в заставу нам віддаси. Та й велика в тебе зарплата. швидко розрахуєшся! – заявила сестра.

Я прозріваю все більше і більше.

– Добре, давай порахуємо, сестричко! – злo вuплюнула я.

– Кімната в моїй квартирі коштує 1 тисячу в місяць. Множимо, так, скільки Аня тут прожила? Нехай буде, в середньому 10 місяців в році, так, у нас виходить 50 тисяч. Продукти мої були, те, що ти з села надсилала, Аня сама їла.

Ви, дорогі мої родички, винні мені ще трохи більше, ніж я вам. Я розумію, що таких грошей у вас немає, так що готова увійти в становище: я прощаю вам боpг, але натомість я ніколи більше не повинна побачити ваші наxабні фiзіономії! Ясно?

– Ні вже, про оренду треба було відразу домовлятися, так не піде! – тупнула ногою сестра.

– Так? А мене ти попередила, що твоя дочка до мене прибиральницею за зарплату їде? Я б її на поріг не пустила, хай би знімала, – заперечила я.

– Я тебе попереджала! Відразу сказала, що Анька тобі допомагатиме, а ти вже в боpгу не залишися! І не говори, що такої розмови не було!

– Все, закінчився балаган. Ідіть геть звідси, обидві! – я вказала пальцем на двері.

З сестрою і племінницею я навряд чи ще буду спілкуватися. Хотіла як краще, а вийшло – як вийшло.

Related Post