Моя мама на заробітки поїхала ще 15 років тому. Я тоді якраз школу закінчувала.
Мама мене сама ростила, і їй було непросто, тому і поїхала в Італію, щоб мені освіту дати.
Та я спростила їй завдання, бо сама поступила на державну форму, і мамі не довелося нічого платити.
В університеті я зустріла свого майбутнього чоловіка. Сергій, як і я, добре вчився, і після закінчення влаштувався на гарну, високооплачувану роботу.
Мама нам квартиру купила, хоча ми і відмовлялися від такого дорогого подарунку. Та мама навіть образилася, мовляв, вона заради мене поїхала.
То ж ми з чоловіком, щоб її не засмучувати, подарунок прийняли, але для себе вирішили, що мамі будинок збудуємо, і таким чином віддаватимемо їй борг. А коли вона повернеться, то повністю візьмемо її на своє утримання.
Цей варіант мамі сподобався, вона висилала гроші, ми і свої додавали, і почали будівництво.
Справилися за 6 років. Будинок ми зачинили, і чекали на повернення мами.
А от у моєї тітки Галини, маминої рідної сестри, ситуація зовсім інша.
Вона теж була в Італії на заробітках, двом своїм дітям, сину і доньці, всі зароблені гроші висилала, а вони їх тринькали наліво і направо.
Все, на що вони спромоглися – це купити собі по однокімнатній квартирі. І то, для цього вони були змушені продати мамину хату в селі.
Я була проти цього:
– А як мама ваша повернеться, де буде жити? – питала я своїх родичів.
Та брат з сестрою мені відповіли, щоб я не втручалася в їхні сімейні справи.
Ми з мамою не раз обговорювали їхню ситуацію, і розуміли, що добром це не закінчиться. І як у воду дивилися.
Нещодавно тітка захворіла, і була змушена повертатися додому.
Гроші, які вона привезла з собою, швидко пішли на лікування, а її діти нічого не відклали з того, що вона їм роками висилала.
Житла свого у тітки Галини немає, вони ж її хату продали.
Пішла тітка жити до своєї доньки, а там квартира однокімнатна, місця мало.
Стала вона проситися у моєї мами, щоб та її у свій будинок впустила.
Мама сестрі не відмовила, бо ж бачить, яка у неї непроста ситуація.
Тітка обдивилася, які хороми я для мами вибудувала, і розплакалася.
У неї було лише одне питання:
– Що я зробила не так? – картала себе вона.
Я не знаю, що їй відповісти. Особисто для мене, мама на першому місці. А от у її дітей, схоже, пріоритети інші.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.