Вже багато років я спостерігаю, як непросто зараз моїй рідній тітці Марині. Моїй родичці вже 64 роки, а її синові – 40.
Живе тітка Марина зі своїм сином в малому приватному будинку, а через те, що вони живуть разом, це додає їм лише одні непорозуміння.
Тітка Марина дуже рано залишилася без чоловіка, вона після того була одна, їй на той час було всього 33 роки. А синові її було на той момент лише 12 років, а доньці – рік.
Після того, як не стало чоловіка Марини і батька дітей, їм усім було непросто, тим більше це був 1990 рік.
Тітка Марина моя швидко зрозуміла, що жити одній з двома дітьми їй буде ой як непросто, тому почала шукати хорошого чоловіка, з яким було б простіше і легше долати усі сімейні негаразди.
Потім син пішов в армію, а мама вийшла заміж. Коли син Дмитро повернувся, то теж став жити з ними, адже був ще зовсім молодий і свого даху над головою у нього не було, куди б він міг піти жити сам.
Дмитрові було прикро, адже мама залишила місто, продала квартиру, яка залишилася їм від батька, і переїхала в село до свого чоловіка, і якби вона цього не зробила, то в місті життя у Дмитра, так він вважав, склалося б набагато краще. Але його думки на той момент ніхто не питав.
Але другий чоловік тітки Марини, як згодом виявилося, був недоброю людиною і він їх залишив.
Потім Дмитро зустрів дівчину, вони одружилися, стали орендувати квартиру, у них з’явилося двоє синів-погодків. Але через п’ять років вони розлучилися, були зовсім різними людьми з різними цінностями та інтересами. Дмитро після розлучення просто повертається до матері, а дружина з дітьми залишається на орендованій квартирі.
Всі останні роки, які вони жили разом, життя Марини і Дмитра під одним дахом більше схоже на життя двох людей, які щиро не люблять одне одного.
Я частенько спілкуюся з обома, тому добре знаю, яка ситуація у них зараз.
Дмитро вважає, що мати йому щось винна, адже він у свої 12-13 років був практично самостійним, закінчив всього 9 класів школи, після навчання в школі влаштувався учнем автослюсаря і заробляв на себе сам. У його мами ніколи не було на нього часу, бо вона постійно була зайнята зароблянням грошей, її цікавило лише це, як думав завжди Дмитро.
Досі ображається Дмитро й на те, що сестрі його мама таки забезпечила гарну освіту, як би там не було, завдяки чому у неї немає матеріальних проблем: вона працює в банку на хорошій посаді, влаштувалася добре, вийшла вдало заміж, виплачують з чоловіком кредит за однокімнатну квартиру і машину, на які вони брали гроші. Загалом, все як у людей, у сестри в житті все склалося добре.
У тітки Марини до свого сина теж є свій набір претензій. Дорослий Дмитро практично сидить на її забезпечені. Роботу він постійно втрачає, так як ні на одному місці не може втриматися довше пів року, не вміє підлаштовуватися під начальство, а освіти гарної у нього немає, нікуди на хорошу роботу його не беруть, доводиться йти на маленьку зарплату і не на найкращих умовах влаштовуватися.
Комунальні платежі Дмитро не платить і на орендоване житло він з’їжджати не хоче і навіть не планує: просто грошей у нього на це ніколи немає, і він вважає, що не зобов’язаний нікуди йти, так як мама продала квартиру, яка належала і його батькові.
А останнім часом тітка Марина постійно дивиться, щоб син її харчувався тільки тим, на що заробить сам.
Я її, звичайно, частково розумію.
Іноді Дмитро, звісно, допомагає своїй рідній матері, моїй тітці Марині, працювати вдома: виклав дуже гарні доріжки, зварив навіс, ремонтує сантехніку вдома лише він, електрику теж вміє лагодити і так далі.
Але я нічого не можу змінити, на жаль.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
