Моя тітка Катерина зараз живе в селі одна, немає навіть хліба їй кому купити, родина до неї не приїжджає, іноді ходить лише соцпрацівник.
Колись давно, як тітка Катерина залишилася без чоловіка, зібрала своїх дітей (сина та доньку) і сказала прямо, що хоче, щоб її доглядала донька, адже дружина сина – чужа їй людина, а вона хоче, щоб за нею на старості років доглядала рідна людина.
Відповідно, ще тоді тітка Катерина оформила свою хату на доньку Ірину і всі стали жити, як раніше.
Ірина вийшла заміж, поїхала з чоловіком працювати в Польщу, там і залишилася, вже й квартиру свою мають, в Україну вона й не збирається й повертатися і всі про це знають.
Роки минають, тітка Катерина вже давно на пенсії, сама робити нічого не може, хоче допомоги.
Якось подзвонила сину і стала просити, щоб його дружина за нею доглядала, а вона даватиме їй пів пенсії. Та син спокійно мовив, що за тисячу гривень навіть в нашому селі на неї ніхто не гляне, він не хоче, щоб дружина доглядала його матір. Микола сказав нехай тітка дзвоне в Польщу до доньки, хай та їде, або доглядальницю знайде. Як хату собі забрала, так і маму нехай забере.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
