fbpx
Життєві історії
Тетяна в шлюбі жила добре, аж поки не зустріла свого чоловіка на вулиці з іншою. Її вона бачила вперше, а чоловік виправдовуватися не став. Іван зібрав свої речі і сам подав на розлучення. Тетяна колишнього пускала в дім, адже він приходив до сина, не зважаючи, що в нього вже є друга дружина і дитина там. За цей час Тетяна стала мудрою жінкою і зрозуміла, що Іван – дуже добрий чоловік і від нього відмовлятися так просто не варто

Тетяна весь час була дуже доброю господинею та зразковою дружиною, у всьому вона знала толк, за собою стежила. Не збагнути, чого її чоловікові ще не вистачало, що не подобалося?

Вдома чистота та смакота, гарна та добра дружина, усі люди заздрили їх відносинам, ідеальною сім’є. усі їх вважали.

Тепер, напевно, і сам не радий Іван, що заварив цю “кашу”, бігає втомлений на два будинки, роботи багато і кінця краю немає тим турботам.

Тепер Іван має ділити себе на дві сім’ї. А хіба він таке собі життя хотів? Хіба тро таке мріяв?

Тетяна вийшла заміж вже дуже пізно, коли їй було 30 років. До цього заміжня вона не була, а ось Іван, якому було тоді вже тридцять два роки, був одружений, але овдовів.

Дітей у нього в першому шлюбі не було, але сумував чоловік довго, а одружився знову він лише аж через 6 років. Тоді його дружиною і стала Тетяна.

Звичайно, у Івана були інші за ці роки, сім’ю він просто створювати не спішив, якийсь неспокій йому заважав. Так він сам розповідав Тетяні.

Але через 5 років після весілля, жінка зрозуміла, що справа була зовсім не в тій якісь незрозумілій тривозі, то не правда, а в самому Іванові вся та справа була, він не хотів пов’язувати своє життя з однією, адже хоче бути вільним.

Через рік після весілля у подружжя народився син. Все було дуже добре, наче звикли вони одне до одного, жили в повній злагоді майже без непорозумінь різного роду.

Тільки от іноді Іван міг затриматися на роботі допізна, коли мав таке бажання, або виїхати на “риболовлю” на всі вихідні, і міг навіть телефон не брати з собою, казав, що своїми розмовами друзям рибалити заважає.

Тетяна не надавала цьому великого значення до тих пір, поки не зустріла свого чоловіка на вулиці в компанії з молодою дівчиною, яку вона бачила вперше в своєму житті.

Іван зізнався, що кохає її, зібрав речі і пішов. Тетяна тоді сумувала, не спала ночами, але на людях й знаку не подавала, як їй недобре, трималася гарно, щоб здаватися щасливою. Трималася ця жінка лише заради сина. Заради сина дозволяла Іванові приходити у їх дім і спілкуватися з дитиною.

На розлучення чоловік Тетяни подав відразу сам, йому терміново потрібно було одружитися: та інша жінка вже чекала дитину.

Тетяна з усім змирилася вже, підписала усі папери, ні на що не претендувала. Як то кажуть, відпустила своє минуле і змирилася з долею.

Після розлучення Іван продовжував приходити в гості до своєї колишньої дружини, відвідувати сина, і з часом став робити це частіше і частіше. Так минав час, усі образи були вже не такими свіжими, а, скоріш за все, забутими.

Згодом Тетяна відійшла від емоцій, і стала спілкуватися з колишнім чоловіком, коли той приходив спокійно, ввічливо та з інтересом.

А вже через якийсь час Тетяна, несподівано для себе самої, зловила себе на думці, що знову хоче жити з Іваном, але якось серйозно до цього не ставитися, як робила це раніше.

Відтоді її колишній чоловік, батько її сина, став іноді залишатися у колишньої дружини на ніч.

З боку ситуація здається дивною: зрадив, сам на розлучення подав, а вона його пробачила і пускає до себе в дім? Але все цілком зрозуміло.

Тетяна, вже давно доросла та мудра жінка, зуміла прийняти те, що сталося, змирилася, але так як колишній чоловік періодично потрапляв у поле її зору, вона все частіше стала згадувати позитивні спогади про їхнє спільне життя, адже жили вони непогано, коли Іван був турботливим і люблячим батьком.

Виходить, що зрадив він її в “минулому” житті, а зараз вже у неї зовсім нове та інше життя, тому чому б і ні, невже вона не має права на щастя? Крім того, таким чином Тетяна підняла собі свою власну самооцінку, адже вона вчинила розумніше, ніж та жінка, яка колись давно забрала у неї чоловіка, забрала її сімейне щастя, залишила її самотньою. Просто тепер життя розвернулося, суперниці помінялися місцями.

Так жили цілий рік, Іван бігав від дружини до Тетяни. Скоріше не бігав, а літав на “крилах”, пропонуючи їй знову зійтися і одружитися. Але сама Тетяна вже про таке навіть й думати не хотіла, більше вона на таке з ним не погодиться, вдруге вона помилятися не збирається.

По-перше її і так все влаштовувало, а по-друге, у неї не було більше довіри до Івана, тієї довіри, яка була колись, зараз від неї і сліду не залишилося, якщо зрадив раз, то зрадить і вдруге. Так, і по-третє, вона не хотіла, як би це так дивно не звучало, руйнувати сім’ю Івана. Раз вже та жінка вибрала собі такого чоловіка, нехай кохає його таким, яким він є.

Дружина Івана дізналася про стосунки колишнього подружжя. Прийшла до Тетяни, звинувачувала, що та лізе до них. Плакала, що та руйнує їхню сім’ю, забирає у дитини батька, ці слова звучали дуже дивно саме від неї.

Тетяна від душі посміялася їй в очі, а коли та пішла, то вона розплакалася, усвідомивши, що робить не дуже добре, і їй стало шкода ту другу дитину Івана, адже так хвилювалася за свого маленького сина, коли її покинув чоловік.

Але міняти нічого в своєму житті Тетяна не стала, вона не хоче робити зараз це заради інших, адже тоді про неї ніхто не думав. Адже і у неї є дитина, і вона хоче, щоб поруч з нею теж був батько. Тому нехай Іван і далі ходить, а там будь що буде.

Її жіноче щастя колись було зруйноване, тепер вона буде триматися за нього до останнього, не буде зважати на інших. Її так життя навчило, її ніхто не шкодував і вона тепер не шкодуватиме нікого, нехай що хочуть думають про неї.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page