fbpx
Життєві історії
Тетяна в шлюбі вже дванадцять років, у неї троє дітей, зрозуміло, що вона не працювала – займалася дітьми і домом. Але коли чоловік залишив її, виникла потреба шукати роботу. Я допомогла сестрі, знайшла для неї місце у себе на фірмі, і тепер дуже про це шкодую

– Нещодавно я допомогла своїй рідній сестрі! – поділилася днями знайома. – Тепер ось дуже шкодую. Правильно кажуть, не роби добра, не отримаєш зла. Я ледве влаштувала її на роботу – а вона через місяць звільнилася! Тепер мені перед людьми незручно… Я собі тепер пообіцяла, що більше ніколи допомагати не буду! Нехай тепер сама свої проблеми вирішує!

Сестра знайомої, Тетяна, в шлюбі вже дванадцять років. У неї троє дітей, старшому десять, і відтоді, як пішла в перший декрет, вона не працює.

– У мене і так з дітьми багато роботи, – пояснювала Тетяна. – Побут, діти, уроки, приготування їжі – на дивані сидіти ніколи. Зате і результат є – діти доглянуті, здорові, вчаться добре, в будинку чистота і пахне свіжою випічкою… А що я б встигала, якби ходила на роботу?

Сім’ю забезпечував чоловік, і в принципі, зі своїм завданням до останнього моменту справлявся. Однак Тетяна, будучи вся в дітях, якось не зауважила, що з чоловіком давненько коїться щось недобре.

В принципі, не дивно – працює чоловік від зорі до зорі, приходить вночі, поїсть там на кухні і спати йде. Тільки Тетяна йому почне щось про дітей розповідати – а він вже спить. Вранці підірветься – і на роботу.

Але одного разу чоловік повідомив, що жити так, як вони живуть, більше неможливо. Все обридло, любові, а отже, сім’ї, у них давно немає, Тетяну він не любить, зате, здається, любить іншу жінку.

Втім, точно не впевнений, йому треба піти, пожити одному, подумати, розібратися в собі. У будь-якому випадку, недавно куплену квартиру він залишає дружині і дітям, грошей буде давати, але, на жаль, не так багато – адже йому треба зняти собі житло, налагодити побут. Переночує він у матері, за речами заїде завтра.

Перший тиждень Тетяна плакала і не підозрювала, що робити. Прибігла свекруха, яка у Тетяни просто золото, і завжди на її боці, сестра, подружки, стали думати, як їй допомогти.

Тетяна ж навіть на чергу в садок не спромоглася стати. Без стажу, без освіти, без якихось навичок – причому, жити звикла добре. Спробуй такій принцесі роботу знайди.

Всі родичі і подруги почали допомагати – вибили садок, місце в групі продовженого дня, сестра ось з великими труднощами знайшла Тетяні роботу.

Домовилася зі своїм начальством, поручилася за Тетяну – мовляв, вона і акуратна, і відповідальна. Робота нескладна, треба вести бази даних, графік зручний, частину роботи можна брати додому – Тетяні дуже добре пішли назустріч, знаючи її ситуацію.

Загалом, за місяць якось налагодили життя без тата. Старша дитина на групі продовженого дня, двоє молодших – в дитячому садку. Тетяна почала працювати, спочатку було важко, а потім все більш втягуючись.

Життя почало налагоджуватися. Все, звичайно, далеко не так просто – молодший в саду кожен день плаче, старшого тепер нікому водити на секцію і шахи, а середнього – на курси підготовки до школи…

А під кінець третього місяця самостійного життя на порозі з валізою з’явився чоловік і батько. Він все обдумав і зрозумів, що заради дітей цілком можна спробувати все налагодити. Що там у нього сталося насправді – незрозуміло, можливо, просто «інша жінка» дала відкоша.

І Тетяна його прийняла. Гаразд, то її справа її. Але при цьому вона звільнилася з роботи, підвівши сестру. Сестрі дуже незручно перед начальством. Хоча компанії це тільки на користь, знайшли іншу дівчину, більш кваліфіковану.

– Не розумію я вас, чого ви від мене хочете? Ну допомогли у важкий момент, спасибі! Але тепер все налагодилося? Заради чого мені сидіти на цій роботі і маринувати дітей по садках та групах продовженого дня, коли можна вже цього не робити? Я краще буду сидіти вдома і займатися дітьми.

Сестра вважає, що Тетяна абсолютно не права, треба було продовжувати працювати, не дивлячись на труднощі, щоб бути застрахованою від подібних несподіванок.

Фото ілюстративне – marieclaire.

You cannot copy content of this page