– І не говори мені нічого про свого тата, чути про нього нічого не хочу, – категорично відповіла Катерина, коли донька вкотре заговорила про те, що було б добре, якби мама помирилася з колишнім чоловіком, адже вони живуть в одному селі, і роками не розмовляють.
– Мамо, я все розумію, але у мене весілля, і я б хотіла, щоб поруч мене були батьки – і мама, і тато, – стала проситися Тетяна. – Та й перед батьками Ігоря соромно, сама подумай.
Та Катерина була невблаганна, не пробачить вона цього зрадника, навіть заради щастя єдиної доньки.
З Іваном вони прожили 13 років, все у них було добре, вони доньку ростили, будинок взялися будувати. Та для будови гроші були потрібні, тому Іван став їздити на заробітки. Сусід його з собою в Чехію покликав. Степан теж будувався, і розумів, які це великі витрати, тому допоміг сусіду, забрав його до себе в бригаду.
Став Іван гроші заробляти, а Катерина натішитися не могла, бо будова зрушила з місця. А що, якщо є за що, то можна і будувати.
Мріяла Катерина про великий дім, в якому вони з Іваном заживуть собі щасливо, а потім їхня донька зятя додому прведе, а вони з Іваном під хатою сидітимуть, і внуків будуть глядіти.
Та мріям жінки не судилося збутися. Одного разу Степан приїхав з Чехії сам.
– А де Іван? – стривожено запитала Катерина.
– Та у нього робота була, то мусів залишитися, – якось не дуже чітко відповів Степан і пішов, щоб Катерина і далі у нього нічого не розпитувала.
Іван не дзвонив і слухавку від дружини не брав. Тож Катерина, наплакавшись вдосталь, вирішила, що у її чоловіка з’явилася інша жінка. А інакше як пояснити те, що він наче пропав?
Приїхав Іван додому аж через пів року, Катерина його приїзду не зраділа, навіть на поріг не пустила і не дала нічого пояснити. Заявила, що на розлучення подає, а він нехай іде туди, звідки прийшов.
Іван за кордон більше не поїхав. Облаштував будинок своєї бабусі, який стояв на краю села, і став у ньому жити. Катерина з дочкою залишилися у тому новому будинку, який був зведений за гроші Івана.
А якщо вона десь випадково зустрічалася з своїм колишнім чоловіком, то переходила дорогу, щоб не бачити його зайвий раз, таку образу вона на нього мала.
Минули роки. Донька їхня заміж виходить, і вже кілька тижнів торочить мамі одне і теж – що було б добре з батьком помиритися. Сходитися не обов’язково, але ж можна хоч про людське око спільну дитину благословити.
Та Катерина була невблаганна, не буде вона з Іваном миритися, не заслужив він такої честі.
Тетяна зрозуміла, що з мамою вона так до нічого і не домовиться, тому вирішила діяти на свій розсуд. Пішла таки до батька і запросила його на весілля. Сказала, що мама не проти.
А мамі вона і словом жодним про свій задум не обмовилася, подумала, що вона не посміє виганяти тата в присутності гостей.
Настав день весілля. Іван причепурився, поставив в конверт кругленьку суму, аж 10 тисяч доларів, які спеціально для цього випадку приберіг, і зайшов до зали.
Коли побачив свою доньку-красуню у білосніжній сукні, то розплакався. Катерина спочатку кинулася до нього, щоб показати йому де вихід, але потім, коли побачила щасливі очі своєї донечки, зупинилася.
Посидів Іван трохи, та й зібрався вже йти, але тут до нього підійшов Степан.
– Може, Іване, настав час розповісти правду Катерині? Не можу я без сліз на вас обох дивитися, – каже.
На ці слова підійшла і Катерина, та пильно глянула на обох чоловіків.
– Не було нікого у мене, Катрусю. Я захворів і в лікарню потрапив. Гроші потрібні були великі на лікування. Я знав, що ти в мене в біді не залишиш і витратиш все до останньої копійки, тому я сказав Степану, щоб той мовчав, бо дуже хотів, щоб ти з нашою донечкою в новій хаті жила.
Катерина від почутого вибігла на вулицю, їй треба було переосмислити все, що вона щойно почула. Якою ж вона несправедливою була до Івана! Він їх захищав, заради них старався, а вона йому навіть не дала шансу щось пояснити.
– Пробач мене, Іване, якщо зможеш, – розплакалася Катерина.
– Пробачу, якщо приймеш мене назад, – посміхнувся Іван.
Вони сиділи разом, обійнявшись, наче хотіли наздогнати ті довгі роки розлуки.
“А мій план таки спрацював. Молодці батьки, справляються з своєю роллю”, – раділа Тетяна. Та вона навіть не підозрювала, що все це насправді, і що Катерина свого чоловіка тепер уже нікуди не відпустить.
А як ви ставитеся до недомовок? Чи варто давати людям шанс усе пояснити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
