Чоловік ще тоді якось так щиро сміявся, говорив, ти сусідку нашу, здається, удочерила, напевно! – розповідає тридцятирічна Тетяна. – Ну, мені шкода дуже просто її завжди було якось. Бабуся – добра така людинка, хороша, сидить собі в квартирі зовсім одна цілими днями, з ранку до вечора лише телевізор може подивитися, навіть поговорити ні з ким їй. ото життя має. Хоча у неї є дві рідних дочки, одна, правда, далеко зараз живе, за кордоном, в Канаді, а друга в столиці добре вже давно влаштувалася, але стосунки у них якісь дуже складні. Бабуся нею незадоволена постійно, каже, що вона недобра людина дуже, а тій дочці самій вже давно за 50 років.
– Ого. А бабусі тоді самій зараз вже скільки? За вісімдесят, напевно, виходить?
– Сусідці моїй вже виповнилося вісімдесят чотири роки. Але вона в своєму розумі, активна, рухлива та енергії у неї ще багато, як на свої роки. Та я і не роблю для неї нічого особливого, можна сказати! Дочка найняла прибиральницю, яка два рази в тиждень квартиру прибирає матері і готує, так що побут там забезпечений, основне та жінка робить. А я так, на підхваті просто в неї, можна сказати: в магазині іноді на її прохання що-небудь таке особливе купую, в аптеку збігаю, коли потрібно, ось минулого тижня з чоловіком на нашій машині до лікаря її відвезли, вона мене вже декілька разів про це просила, щось недобре мала самопочуття. Ну, чоловіка іноді прошу відремонтувати щось там у неї по дрібниці, так чай п’ємо з нею іноді з пиріжками, вона мене запрошує по-сусідськи. Альбоми дістає, показує фото своє та своєї родини, розповідає різні історії її сім’ї. А мені цікаво! На її фотках – люди з минулого століття, дуже старі навіть фотографії є. Люблю таке розглядати, мені дуже цікаво, питання їй ставлю, а вона й рада цьому, дуже любить спілкуватися, а немає їй з ким.
Будинок, в якому живуть Тетяна і її сім’я, вже старенький, але престижний, колись тут квартири людям видавали. Бабуся-сусідка живе в розкішній трикімнатній квартирі, яка коштує ого-го скільки, адже будинок знаходиться в хорошому районі, має гарну славу, адже колись тут еліта жила.
Тетяна зі своїм чоловіком та маленькою дитиною живуть тут в квартирі батька чоловіка, яку той багато років тому отримав у спадок. Навіть не в квартирі, а в одній кімнаті – в другій знаходиться склад різних речей.
– П’ять років тому, коли ми одружилися, свекор просто тимчасово пустив нас сюди, з угодою, що в будь-який момент, коли йому знадобляться гроші або житло, ми маємо з’їхати звідси і ми розуміли його! – розповідає Тетяна. – А поки можете відкладати гроші, каже, на своє. Ну, ми накопичуємо, відкладаємо по можливості, звичайно, потихеньку. До декрету нормально було, а тепер живемо всі на одну зарплату чоловіка, і відкладати виходить зовсім небагато.
Їх синочкові два з половиною роки, якщо все піде за планом, як надумало собі молоде подружжя, наступного року малюк піде в садочок, Тетяна зможе вийти на роботу та грошей вони зможуть відкладати ще більше.
Свекор, звісно, теж незадоволено іноді говорить, мовляв, п’ять років живете в моєму домі, а нічого практично ще не відклали для себе на майбутнє, щоб мати і своє житло, якісь копійки суцільні.
– А тут у суботу якраз сусідці нашій було недобре, ми з чоловіком і з дитиною гуляти збиралися після сну, виходимо, і Тамара Павлівна в дверях у себе стоїть. Тетянко, недобре. Ну, я, звичайно, гуляти не пішла вже, відправила свого чоловіка з дитиною одних, зайнялася вже сусідкою нашою. Провела її в квартиру свою, викликала фахівців. Вони сказали, що я їм дуже вчасно ще зателефонувала. Часу вже було тоді одинадцята година вечора, кажу, піду я, Тамаро Павлівно, додому.
Тетяна залишила своїй сусідці на тумбочці чай та воду, дала пульт від телевізора, поклала поруч телефон, сказала відразу ж дзвонити в будь-який час, якщо щось не так.
– А Тамара Павлівна мені і каже – знаєш, Тетяночко, а принеси мені копію свого паспорта завтра обов’язково, лише не забудь. Я ще здивувалася – навіщо? А вона – складу, каже, дарчу на квартиру свою на тебе, я вже давно вирішила, а це гарна нагода, адже здоров’я щось дуже підводить мене! Ти хороша дуже людина, допомагаєш мені, вислухуєш, і чоловік у тебе відмінний, я завжди можу на вас покластися, знаю, що не залишите мене, щоб там не було. Так я взагалі серйозно це не сприйняла! Кажу, Тамаро Павлівно, у вас же дочки є, не вигадуйте! А вона – і що, що дочки рідні у мене є? Скільки разів за літо ти тут когось з них бачила? В тому й справа, що жодного разу. Я, чесно кажучи, за всі п’ять років, що тут живемо, бачила пару раз одну її дочко, і то вона пробігала повз мене. На вулиці, якщо зустріну, вже й не впізнаю, напевно.
Сусідка ще раз повторила Тетяні, що все обдумала вже давно, рішення її це добре зважене і прораховане нею, й чекає документи.
Квартиру вона перепише, але з однією умовою – нові господарі дадуть їй дожити тут спокійно, ні слова не скажуть дочкам бабусі зараз, щоб не піднімати непотрібні суперечки
Ну, і будуть, звісно, підтримувати й допомагати Тамарі Павлівні, як раніше. Не матеріально, в цьому вона не потребує, адже пенсія у неї майже 8 тисяч гривень, субсидія, наче на елементарне вистачає – морально й фізично їй потрібно допомогти.
Вдома Теятна зі сміхом розповіла все своєму чоловікові про те, що ось, несподівано для себе, “заробила квартиру”.
Думала, що чоловік посміється разом з нею над цим, але він раптом поставився до повідомлення дуже серйозно.
– Так нехай переписує, якщо сусідка сама цього бажає і вирішила давно! – вигукнув він. – Хоча навряд чи вона це зробить, дуже сумніваюся. Просто була рада, що ми їй допомогли тай все. Зараз ніч переспить і заспокоїться, передумає, адже це питання серйозне, це ж не велосипед, а цілий статок – величезна квартира в престижному будинку.
Але ось минуло вже кілька днів, а сусідка “не заспокоїлася” зовсім – просить, щоб Тетяна принесла їй паспорт. Але вона цього робити не хоче, остерігається трохи.
По-перше, не вважає себе вправі претендувати на такий дорогий подарунок, адже це все досить серйозно і не зрозуміло, чим для неї ще обернутися може.
По-друге, у бабусі є власні спадкоємці, які, звичайно, дуже образяться на Тетяну, коли дізнаються, що квартира матері належить тепер їй.
Доведеться їй непросто. Тетяна, за своїм характером, добра та м’яка людина та таке випробування явно не для неї.
А, можливо, нерозумно це все, Тетяні треба швидко бігти до сусідки з паспортом та документами усіма своїми і не впустити нагоду таку, поки та не передумала?
Свого житла у них з чоловіком немає, а це відмінне рішення проблеми. До того ж бабуся запропонувала все це сама, без найменших недобрих думок, молоде подружжя і не думали про таке ніколи?
Господиня має повне право розпорядитися своїм майном так, як вважає за потрібне. І, якщо вона не хоче віддавати нічого дочкам – її право. Адже, можливо, якраз і самій Тетяні доведеться доглядати сусідку, то хоч квартира дістанеться їй.
Чи краще не жартувати з цим, адже нерухомість – це дуже серйозно і вона має належати рідним дітям, в першу чергу?
Фото ілюстративне.
