Ми з дружиною одружилися ще студентами. Батьки були не в захваті від нашого рішення, радили ще трохи почекати, але ми були закохані і їм не залишалося нічого, як тільки змиритися, вони навіть зробили нам шикарне весілля.
Власне, всі витрати на весілля оплатили батьки Христини. Вони доволі заможні люди, у тата є власна фірма, а мама йому допомагає.
Треба сказати, що весілля я не хотів, але моя дружина наполягла, що такий день у неї раз в житті, а її батьки підтримали свою доньку.
Я народився і виріс в обласному центрі, а Христина приїхала із невеличкого містечка. Ми поїхали до батьків Христини домовлятися про весілля.
Мій майбутній тесть з розумінням поставився до того, що в мене немає грошей, адже я студент. Він додав, що вони не збідніють, а їхня дочка повинна здійснити свою мрію.
Батьки Христини наполягли на тому, щоб весілля ми святкували у них, в їхньому містечку. Від них і була основна частина гостей, з нашої сторони було лише 20 найближчих родичів.
Батька у мене немає, а моя мама на весіллі почувалася дуже незручно, і мені було прикро за неї. Вся увага лише на сватів, звичайно, хто платить, той і музику замовляє.
Перед весіллям я знайшов підробіток, і за свої гроші купив обручки, костюм для себе, оплатив дещо з дрібниць. Також планував і далі підробляти, щоб могти оплачувати квартиру.
Але тесть мене випередив, коли ми повернулися з весільної подорожі, яку він же і оплатив, на нас вже чекала шикарна квартира, за яку тесть оплатив на рік наперед.
Багато хто би на моєму місці зрадів би можливостям, що відкрилися. Але мене це все чомусь не тішило. Я спробував відмовитися від щедрого подарунка тестя, але Христина почала плакати і просити, щоб я не робив цього, адже батько образиться.
Ми пішли жити на ту квартиру, яку винайняв тесть. Вчитися залишалося рік. Я не кидав свого підробітку, сподіваючись хоч якось бути самостійним, але мало допомагало. Христина брала гроші, як і раніше, у батьків. А до кінця навчання ми зрозуміли, що чекаємо дитину.
Тесть з тещею дуже зраділи, батько Христини відразу почав планувати покупку житла для нас. Мені ця ідея не сподобалася, я відразу сказав дружині, що переїжджати до міста, де живуть її батьки, не хочу, як і працювати у бізнесі її сім’ї, хочу пробиватися у житті сам.
Але Христина сказала, що зараз не найкращий час проявляти гордість, і що батько нам хоче щиро допомогти. Але якраз у його щирість я вірив найменше. Я розумів, що за його так звану доброту мені доведеться відпрацьовувати все життя, підлаштовуватися, не мати власної думки, жити за вказівкою тестя-спонсора.
Народжувати Христина поїхала до батьків. Я приїхав, але залишатися відмовився, тесть із тещею дивилися на мене дуже розчаровано й уже косо.
Нашому синові уже три місяці, ми з дружиною живемо окремо. Я не знаю, що мені робити? Прийняти їхню пропозицію, чи стояти на своєму?
Боюся, що втрачу сім’ю, а я дуже люблю свою дружину і свою дитину. Але і не хочу все життя залежати від свого тестя.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.