Я в шлюбі вже 12 років. Спочатку у нас не було свого житла і ми пішли жити до дружини, майже два роки жили з тещею. А потім мої батьки купили нам невеликий будиночок – дві кімнати, кухня, коридор, ванна, але за містом. Ми тоді були дуже задоволені, раділи, що тепер зможемо жити окремо і будемо самі собі господарями. Звичайно, на роботу довелося добиратися набагато довше, але для мене це була не проблема.
Тим більше дружина пішла в декретну відпустку і вже не працювала, а за містом жити приємніше і тихіше, ніж було у тещі.
Мама дружини – активна і пробивна людина, 4 роки тому теща вирішила відкрити свій бізнес. Вона продала квартиру і вклала всі гроші в пекарню. Найняла персонал, купила дороге обладнання. Собі ж зробила там кімнату і проживала в тому ж будинку. Перші два роки бізнес добре розвивався, вона отримувала невеликий, але стабільний дохід. Але на початку минулого року конкуренти відкрили поруч з нею велику хлібопекарню і зробили ціни на свою випічку значно нижчі.
Бізнес пішов на спад, тещі довелося звільнити велику частину персоналу, продати частину обладнання. Так як оренда приміщення в центрі міста коштує занадто дорого, вона заборгувала грошей за півроку. Довелося все розпродати за ціною нижче ринкової, звільнити співробітників, а самій переїхати на знімну квартиру. Так і закінчився її бізнес.
Спочатку у неї були гроші оплачувати собі житло, але зараз вони закінчилися. Теща приїхала до нас зі сльозами і не знає, що робити. Здоров’я у неї зіпсувалося, працювати вона не може, хоча їй всього 59 років. Зрозуміло, що доньці її шкода, та й мені вона не байдужа, але жити з нею в нашій квартирі у мене немає бажання. Наш син вже в школу ходить, за ним не потрібно доглядати. А, коли нам потрібна була допомога з дитиною, їй було ніколи.
Коли мені батьки купували житло, теща навідріз відмовилася давати гроші. Мій батько взяв тоді частину грошей в кредит і вже погасив заборгованість. Думаю, що мої батько й мати будуть проти того, що вона переїде до нас жити. Тим більше батьки оформили будинок на мого батька, так що фактично він мені і не належить.
Але що з нею тепер робити? Дружина плаче, просить допомогти її матері. Оплачувати їй окрему квартиру я не зможу, у мене немає зайвих грошей. Якби їй потрібна була б одноразова допомога, я б міг допомогти. Але щомісяця оплачувати їй житло і забезпечувати її я точно не буду. До речі, дітей у неї більше немає, крім моєї дружини.
Вона і сама з нею жити не надто хоче. З огляду на, що дружина зверталася до своєї матері кілька разів за допомогою, але та відповіла, у тебе є чоловік, нехай він і подумає про достаток в сім’ї. Але з іншого боку, не залишити же її на вулиці.
Але я точно знаю, що якщо погоджуся на її переїзд до нас, то дуже пошкодую. Я вже жив з нею перші два роки, я досі пам’ятаю той час, її командний тон, постійне невдоволення. А зараз у неї характер став ще гірший, тому і не знаю, як бути.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
