В своє оправдання відразу скажу, що корисливим я ніколи не був, але я – за справедливість.
Я звик усього досягати сам, не сподіваючись на чиюсь допомогу, але нещодавно сталася подія, яка не дає мені спокою, і справа не в одних грошах, просто я вважаю, що скільки б у батьків не було дітей, вони мають всім дати однаково – особисто для мене це принципово.
Моя теща продала будинок в селі і віддала гроші сестрам дружини, а моїй дружині нічого не дісталося.
Теща розпорядилася саме так, тому що вона вважає, що у нас і так все нормально, а сестрам потрібніше.
Справді, ми живемо непогано, але то здебільшого моя заслуга – у мене керівна посада на підприємстві, і я непогано заробляю.
Але ми з дружиною маємо двоє дітей, то ж в нашому випадку гроші ніколи зайвими не будуть.
Багатими нас назвати не можна, скоріше середній клас по провінційним міркам.
Ми зараз будинок будуємо, а для цього ми свою квартиру продали і взяли ще позику в банку, щоб швидше закінчити будівництво.
Я завжди вмів рахувати гроші, через що деякі знайомі і друзі вважають мене дріб’язковим.
Але я не вважаю, що це погана риса, адже на мені відповідальність за сім’ю, і я зайвий раз нікому з друзів не заплачу за каву, бо навіть 30 гривень в нинішній час – це теж гроші.
В житті я завжди розраховував лише на себе. Ні від своїх батьків, ні від тещі з тестем нічого не чекав.
У моєї дружини є дві молодші сестри, які теж вийшли заміж.
У батьків моєї дружини був спадковий будиночок в селі, в якому жила колись бабуся.
То ж вони вирішили продати його і гроші розділити між двома дочками. Якраз на дві однокімнатні квартири вистачить.
Батьки моєї дружини чомусь вирішили, що допомагати треба лише молодшим донькам, а у старшої і так все добре, вони з чоловіком і квартиру побудували і будинок вже, а тим потрібно допомогти.
Мене ця ситуація дуже зачепила, я образився на своїх тещу і тестя.
От як можна так несправедливо ставитися до своїх дітей?
У мене зараз двоє дітей, і я збираюся колись своє майно розділити порівну між ними.
А дружина замість того, щоб впоминатися про свою частку, назвала мене корисливою людиною.
Ось намагаюся розібратися. Несправедливо виходить!
Ось якби нікому нічого не купували, то інша справа, а так несправедливо, і все тут.
Стараєшся, тягнеш сім’ю, працюєш понаднормово, а комусь все падає у вигляді подарунків.
Смішно і сумно одночасно. Сам себе лаю, мовляв ну нехай, мені ж вистачає ж всього.
А я не можу відпустити. З дружиною непорозуміння другий місяць.
Батьки її і не підозрюють. Там теща рулить, вони напевно і підозрює, що якось не по чесному все це.
Може поговорити з ними? Така допомога може великий розбрат в сім’ю привести.
Дружина теж молодець, нічого собі не думає.
А якщо щось трапиться, що зі мною, що вона тоді робитиме?
Я не знаю, що робити в цій ситуації, але хочу тільки, щоб все було по справедливості.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
