fbpx

Теща подзвонила і попросила зятя, щоб він вночі зустрів її молодшу доньку з аеропорту. Віктор відмовив, сказав, що йому в п’ятницю вранці їхати на роботу. Теща образилася на зятя, адже вони з чоловіком віддали йому свій автомобіль, а він з ними нікуди їздити не хоче

– Я аж розгубилася від такої несподіванки, це треба ж було здогадатися про таке! – обурено розповідає 62-річна Тетяна Петрівна. – Дочка наша молодша приїжджає в гості зі своєю дитиною, збирається вона одна, без чоловіка, треба її зустріти в аеропорту, природно. У неї багаж чималий з собою і дитина маленька, онукові три роки лише, з ним важко в дорозі одній, а рейс незручний, нічний. Дзвоню зятю, кажу – потрібно з’їздити в аеропорт  в четвер. І почалося тут таке, що краще б я таксі замовила! «Нуууу, я не знаааю, це я всю ніч проїжджу, а мені на роботу в п’ятницю ранесенько вставати потрібно.» Я йому кажу – і що ти маєш на увазі? А він – а ірина не може викликати таксі? Ні, ну як так взагалі можна?

Дочок у Тетяни Петрівни і її чоловіка двоє – старша, 36-річна Оксана, живе з родиною в столиці, поруч з батьками, а 27-річна Світлана вийшла заміж і тепер живе дажеко від батьків.

У зятя та його батьків там невеликий сімейний бізнес. Не олігархи, природно, але тримаються на плаву. Світлана з чоловіком квартиру купили, відразу трикімнатну, і без всяких кредитів. Звичайно, нерухомість там набагато дешевша, ніж в столиці, але все одно вони молодці, вважає Тетяна Петрівна.

А три роки тому молодша дочка народила їм з дідом онука, прекрасного здорового малюка. Внучки то у них вже були – дві, від старшої дочки Оксани. Але про онука дід мріяв мало не все життя, і ось мрія заповітна його збулася.

Відтоді вже кілька разів Тетяна Петрівна їздила до дочки сама, жила по три-чотири тижні, допомагала з дитиною. Дуже полюбила хлопчика, телефонує їм по відеозв’язку щодня. А в цьому році батьки з донькою домовилися, що Світланка з сином приїде сама в гості до батьків.

– Рейс ось тільки незручний у них вийшов, в ніч прилітають, в годину з чимось, – розповідає Тетяна Петрівна. – Світлана каже, на інші рейси квитків не було, літо ж, всі летять в відпустки. Я подумала, ну добре, машина у нас є, Віктор і зустріне Світлану, це не проблема якась велика. А він ось так відреагував якось недобре зовсім – складно йому, виявляється, в ніч їхати в аеропорт. Так як язик повернувся взагалі таке сказати!

Проблема в тому, що машину, на якій тепер їздить зять Тетяни Петрівни Віктор, йому віддали теща з тестем.

– Чоловік сказав – з віком реакція вже не та стала, зір впав, за кермом їздити в столиці дуже важко, давай віддамо машину віктору своєму, нехай їздить! – розповідає Тетяна Петрівна. – Машина хороша, недешева, чотири роки тому чоловік її купував, але от якось до неї не зміг звикнути до кінця. Віддали віктору. У них діти, їм, дійсно, автомобіль потрібніше, ніж нам. Нам куди їздити з чоловіком, адже ми більше сидимо вдома? Навесні на дачу, та восени додому, ну це зять привозить-відвозить. Якщо потрібно влітку в місто, ми на електричці їздимо, нам так зручніше і дешевше, так навіть зручніше, якщо без сумок. Станція поруч, від дверей до дверей виходить близько двох годин.

Щиро кажучи, наш зять і на дачу два рази на рік їздить без особливого ентузіазму завжди, з такою великою скорботою на обличчі, але там хоч мовчить і нічого поганого не говорить. Оксана б його відразу на місце поставила, впевнена Тетяна Петрівна.

Їдуть вони завжди з купою речей, набирають повний багажник – на все літо ж збираються вони на дачу, не на пару днів. Без машини їм просто не обійтися. І восени так само, тільки вже тому. Восени навіть декілька разів доводиться з’їздити, щоб забрати з дачі вже законсервований урожай.

А тут раптом зятю їхати в ніч зустрічати сестру дружини стало «складно».

Віктор працює на п’ятиденці, з десяти до семи вечора, так що з роботи йому відпрошуватися не треба навіть зовсім. Прийде додому, поїсть, відпочине годинку-півтори і поїде в аеропорт зустрічати сестру своєї дружини.

– Ну так, літак прилетить на годину з копійками, поки отримають багаж, поки завезе Світлану до нас додому, поки повернеться до себе додому – буде вже близько четвертої ранку, – міркує собі Тетяна Петрівна. – А о дев’ятій, або навіть трохи раніше, йому треба виїжджати на роботу. Складно, але не зовсім непосильно, для молодого 35-річного чоловіка, здорового, як кінь! Як в ігри свої комп’ютерні грати по півночі, за тим комп’ютером годинами сидить щодня – це нічого, нормально, висипається він. А як справу важливу нам зробити – відразу складно йому, виходить.

Зять, на думку Тетяни Петрівни, не напружується. Квартира, в якій живе їхня сім’я – спадкова, належить батькам Оксани, тобто віктор її не купував і нічого до неї не доклав, і навіть ремонтувати не став – не моє, мовляв, і крапка. Ремонтували Тетяна Петрівна з чоловіком. Машину ось їм віддали, з дітьми до сих пір допомагають. Зятьок взагалі прийшов без нічого, та й зараз зарплату одержує не казкову.

Таку машину, на якій їздить, без кредиту б не потягнув би ніколи, це точно.

– Тому повинен їздити у справах сім’ї та не виступати, що складно йому ще там! – каже Тетяна Петрівна. – Та й взагалі, не по-людськи це, не по-сімейному: знає, що Світлана з дитиною маленьким їде в ніч, ну яке таксі, про що може бути мова взагалі?

Зять тетяни Петрівни і дійсно невдячна людина, як вважаєте?

Або це теща надто вимоглива і нешкодує чужу людину? Віддала машину, допомогла з квартирою, тепер методично просить,щоб і їй прислуговували, з такими родичами і ворогів не треба? Людині і правда на роботу з ранку їхати потрібно, а вона просить, щоб він їздив всю ніч. Невже дійсно важко таксі викликати?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page