Ми живемо з тещею вже років п’ять. Вона жвава така бабуся, хоча нещодавно 85 років їй вже відсвяткували. Квартира велика, діти виросли. Наша дочка живе у чоловіка, а синові купили недалеко від нас житло. Для цього продали двокімнатну квартиру тещі, її все одно одну не можна було без догляду залишати, не молоденька вже, про все стала забувати. Вона, звичайно, проти такого рішення була спочатку, але так всіх влаштовує: син з квартирою, зараз одружитися зібрався. У нас у кожного по кімнаті, та й мати дружини під наглядом хорошим поряд з нами. На всьому готовому, в чистоті і турботі. Ми її не ображаємо, розуміємо – літня людина, свої дивацтва у неї є. Але ж ми її рідні.
Та й по молодості вона мене не втомлювала, вона хороша людина, навіть зайвий раз сварила мою дружину – що до чоловіка свого треба з пошаною і повагою ставитися, спочатку будинок, сім’я, а потім вже робота. Так, а ще пам’ятаю: іноді після сімейної суперечки піду з дому і – до тещі. Та нагодує, мене вислухає, на шлях істинний наставить, дочку свою по телефону розуму навчить, помирить нас – знову живемо. Своїх батьків я рано втратив, та й не пам’ятаю, що б так вони дбали про нас.
Ми з дружиною теж не молоді давно вже, але продовжуємо працювати. Дружина на хлібозаводі по змінах, у мене взагалі робота ненормована – можу і раніше піти, якщо за обставинами треба. Або допізна затриматися, якщо грошей потрібно нам більше. Це я до чого? До того, що теща завжди з нами, одна рідко коли залишається.
Ось тільки занепокоєння стало більше за нею – заговорюється, придумує якісь небилиці, всіх наших сусідів біля під’їзду переконала, що ми її не годуємо добре і вона постійно їсти хоче, але це не правда зовсім. Перед людьми незручно, пояснюємо усім сусідам з дружиною, що це не правда, вони кивають нам у відповідь, що так, старість – не радість, а самі не вірять. Вже не можемо залишити тещу саму в дома – вчора увімкнула газ і забулася. Поки прибіг, поки розібрався – тільки хвилювався
При всій моїй повазі до людей похилого віку – треба і про себе подумати, бо ми теж вже наче не дуже молоді з дружиною. Сказав дружині, що матері потрібен спеціальний догляд, треба дізнатися щодо будинку для людей похилого віку, так вона на мене образилася після того. Відвезли маму зі свого будинку, а зараз і з нашого виганяємо.
Я не хочу нікого виганяти, це таке в старості буває, що людина, як дитина мала. Такі люди потребують постійного нагляду. Чоловіки мені на роботі підказали, що в нашому місті є такий заклад, це як санаторій. Можна і додому забирати, якщо поліпшення будуть, і не дорого коштує. А дружина навіть думати мені про це заборонила – мами своєї вона не кине і нікому не віддасть. Як її переконати, що це для блага тещі, та й нам легше буде від того.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.