fbpx

Теща мого брата пообіцяла йому, що коли вони добудують свій будинок, то квартиру віддадуть їм. Брат вклався в будівництво, але обіцяної квартири так і не отримав

Ми з моїм братом Олегом жили в двокімнатній квартирі, яка залишилася нам від батьків. Мені було 25 років, а брату виповнилося 30. Ми вирішили, що поки не маємо власних сімей, будемо жити разом, а там побачимо.

Олег міркував, що він чоловік, що він старший, а мама просила його подбати про мене. Я готувала та прибирала, брат намагався мені допомогти, продукти купували разом, то він, то я. Але все змінилося, коли через пів року брат привів до нас дівчину і сказав, що це його наречена.

– Ми вирішили одружитися, а поки житимемо тут, – оголосив брат, сподіваючись, що ніяких непорозумінь між нами не виникатиме.

Дівчина була гарна, посміхалася мені привітно та дружелюбно. Ну, думаю, це й мало колись статися. Олег просто вирішив створити сім’ю першим. Ми стали жити утрьох. Першим кроком Лариси було те, що вона сама почала прибирати в них із братом кімнаті. Це було логічно: мені теж не сподобалося б, якби серед моїх речей ходив хтось чужий. Ось тільки кухню, коридор і ванну Лариса залишила мені.

А після того, як вони з Олегом розписалися, у квартирі з’явилася мама Лариси, жінка озирнулася і сказала:

– Так, на кухні місця для другого холодильника немає. Тобі, люба, доведеться забрати свій старий холодильник до себе в кімнату, ми доньці новий купили.

– У нас свій тепер сімейний бюджет, – сказала дружина брата.

Брат повернувся з роботи, тільки знизав плечима: нехай буде так, раз дружина хоче. Він сам перетягнув старий холодильник до моєї маленької кімнати.

Готувати мені стало дуже незручно: носити продукти зі спальні на кухню та назад. Але на цьому Лариса не зупинилась.

– Весь час крутишся під ногами, – сказала вона ще через місяць, – мені на сім’ю треба готувати, а тут ти. Постав собі плитку в кімнату, а раковина є і у ванній, твоя спальня навпроти.

Ну з цим я миритися не мала наміру і висловила все братові, нагадала, що це і моя квартира також. Олег послухав нас, спробував щось примирливе сказати, поросив Ларису, щоб вона не діставала мене. Тоді Лариса поросила брата купити квартиру в кредит, щоб жити окремо від мене.

Це були найрозумніші її слова. Проблема в тому, що Лариса не працювала, а грошей на перший внесок у брата не було відкладено. Через кілька днів, він, бентежачись запропонував мені викупити його частину.

– Розумієш, – пояснював брат, – так ми зможемо вирішити питання, ти залишишся сама, а ми зможемо взяти іпотеку з прийнятним для нас платежем.

Про вартість своєї частки брат обіцяв подумати, а я почала готуватися взяти кредит, щоб розплатитися з братом та Ларисою. Через кілька днів мені назвали суму, яку я маю заплатити. Вона була в два рази вище ринкової ціни частки брата, чи не дорівнювала ціні всієї квартири при продажі. Звичайно, я відмовилася, мені б такий кредит ніхто не схвалив.

– Давайте тоді повністю квартиру продамо і гроші поділимо навпіл, – запропонувала я.

Ларисі, звичайно, це не сподобалося, але довелося погодитись. Я з’їхала до подруги, а брат із дружиною пішли жити до її матері. Після продажу житла я взяла іпотеку і припинила спілкуватися з братом.

Він прийшов за півроку. З претензіями, що йому нема де жити. Виявилося, що батьки дружини умовили його вкласти гроші у будівництво їхнього будинку за містом.

– Ми добудуємо будинок, – казала братові теща, – а вам квартиру залишимо, навіщо вам переплачувати відсотки за іпотекою?

Брат і розтанув, віддав гроші. А тепер його виставили. Брат сказав, що має намір позиватися, а поки що поживе в мене. Але це до моїх планів не входило. Я збираюся заміж, тому сказала братові, що місця в моєму домі для нього немає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page