fbpx
Життєві історії
Ганна білила хату. До неї приїде Василь

Теплого осіннього дня Ганна білила свою стареньку хатину. Сьогодні приїде її Василь, якого вона не бачила вже більше 30 років. Не знала жінка сміятися чи сумувати їй від того, дуже шкода цих втрачених років, але душа все одно щиро радіє, хочеться співати від щастя, що хоч свою старість вони проведуть разом.

Багато років Ганна щиро покохала Василя, а він і сам душі у ній не чув. А коли щасливий пішов сватати свою наречену, то батьки категорично відмовилися від такого зятя, бо її сім’я була досить заможною, по тодішними сільським міркам, мала велике господарство, а у Василя нічого за душею не було, нащо такий їм родич, якого вони ще утримувати мають.

Василь засмутився, і відтоді поїхав з села, про нього довго ніхто нічого не чув.

За ці роки Ганна так і не вийшла заміж, залишилася сама, батьків вже й немає її давно, пішли одне за одним. Ще багато років тому чула, що її Василько одружився, тому шукати його перестала, адже у нього сім’я тепер була, напевно, й діти.

А нещодавно до неї прийшов великий лист, писав її коханий.

Василь пояснював, що після того, як поїхав зі свого села, знайшов досить хорошу роботу у місті. Там став зустрічатися з дівчиною, а потім дізнався, що вона чекає дитину, так вийшло, таке життя.

Василь завжди був хорошою людиною, тому одружився відразу. Після того в село не повертався, не знав, як глянути Ганні в очі після всього, хоча все життя кохав лише її і його дружина сама це добре бачила, але обоє мовчали, бо розуміли, що дитина має рости з обома батьками.

А пів року тому дружина Василя пішла у засвіти, перед тим, як піти, вона просила чоловіка знайти Ганну, щоб не відмовлявся від свого щастя, вона хотіла, щоб він був по справжньому щасливим хоч на старості років і син батька зрозумів та відмовляти не став.

Василь сказав, що знає, що Ганна живе й досі сама, заміж так і не вийшла. Сказав, щоб зустрічала його в суботу, він приїде не сам, завітає до неї разом з вже дорослим сином.

На вулиці така тепла осінь, промінчики сонця гріють руки Ганни, які білять хатину, а думки про таку гарну зустріч гріють її душу. Таки дочекалася вона свого справжнього жіночого щастя, хоч і на схилі своїх літ.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page