fbpx
Життєві історії
Тепер я тільки в соцмережах бачу рідкісні фото сина з невісткою і свого внука. Живуть в якійсь крихітній кімнаті. На фото сімейна вечеря: син з невісткою їдять пісну гречку, яблука на столі. Явно грошей немає. Я не витримала, написала синові, мовляв, можу грошима допомогти, і взагалі, може варто забути старі образи і повернутися, але він не хоче

Я не знаю, як змінити зараз обстановку, що склалася в моїй родині, яку я, власними руками розвалила! Ще якісь два місяці тому я зловтішалася, руки потирала, думала, що все правильно зробила, а зараз така туга на душі. І за свою поведінку соромно, і вибачення у сина не вимолити.

У мене один син, я розлучилася з його батьком, коли йому було шість років. Його батько кинув нас і поїхав в інше місто. Через кілька років певний час я жила у цивільному шлюбі з одним чоловіком, але мабуть він мене не витримав: на правах господині будинку я постійно йому вказувала, що і як йому треба робити. В кінцевому підсумку цей чоловік сказав, що я егоїстка і теж пропав. Я не сильно розстроїлася з цього приводу, адже мені потрібно було сина ростити, думати, як дати йому освіту, так що не до любові було.

Але у сина особлива тяга до навчання не спостерігалася. Ростислав відучився в коледжі на автомеханіка, послужив в армії, а потім навіть не поспішав влаштовуватися на роботу: відпочивав після служби, гуляв. Але раптом він терміново почав шукати собі роботу за фахом, причому сам, по блату!

Що трапилося? Виявилося, що він одружується –дівчина від нього чекає дитину. Я була проти і почала стверджувати, що його хочуть обдурити. Явно не від нього! Але він був впевнений, що це – його дитина.

Невістка мені відразу не дуже сподобалася – видно, що з неблагополучної сім’ї, причому багатодітної, і сама якась недалека. Сиділа з животиком на своєму скромному весіллі, пила сік. Свати люблять оковиту, то ж весілля було веселим.

Спочатку молоді пішли жити до сватів, адже невістка боялася йти жити до мене. Я і справді не хотіла, щоб було дві господині в будинку. Але через місяць, як тільки дитина народилася, син відразу попросився до мене зі своїми дітьми: у сватів дрібні діти, спати дитині не дають.

Я пустила. І майже відразу ж пошкодувала: такий почався в домі розгардіяш з дитиною, а я чистюля! Я цілий день на роботі, приходжу додому, скрізь бруд, нічого не вимито, не випрано. Спочатку я наводила марафет мовчки, потім почала висловлювати своє невдоволення.

Невістка старалася якось прибрати, але посуд в сушці був жирний, неохайно вимитий, доводилося все переробляти після неї. Сказала синові, він став ображатися – мовляв, дружина ще не вміє господарювати, старається, як може, а ти на неї бурчиш. Мене навіть якось внук не розчулював: хоч я і бачила, що він абсолютна копія мого сина, але такий неспокійний, що не виспатися за ніч!

Все почалося саме з цього – недосипу. Приходжу на роботу не виспана, треба зосередитися над документами, а я не можу. Директор викликав на килим, відчитав мене, зробив попередження. Я прийшла додому знову в бруд, не витримала, схопила всі брудні речі, розкидані по будинку, жбурнула їх молодим в кімнату і сказала, щоб збирали манатки і з’їжджали. Син намагався мене заспокоїти, але я не піддалася. Син обдзвонив друзів, зняли вони якийсь кут, поїхали на наступний день.

Спочатку я раділа: відмила квартиру, повністю її провітрила. Потім гарненько виспалася за всі вихідні. Вирішила потім зателефонувати синові, дізнатися: як вони влаштувалися – на кшталт, щоб помиритися, але в будинок все одно не пускати. Він не відповідав, невістка теж.

Через тиждень подзвонила друзям сина. Вони мені сухо сказали, що все у них нормально, через місяць переїдуть або в гуртожиток, або в окрему знімну квартиру. Пройшов ще місяць, син на дзвінки не відповідав. Я підстерегла його біля роботи, зустріла, син так само сухо сказав, що все у них добре, щоб я не переживала за них.

Тепер я тільки бачу в соцмережах рідкісні фото молодих і свого внука. Живуть в якійсь крихітній кімнаті, але такі всі милі, посміхаються. Я навіть скучила за невісткою. На фото сімейна вечеря: син з невісткою їдять пісну гречку, малюк з пляшкою молока, яблука на столі. Явно грошей немає.

Я не витримала, написала синові, мовляв, можу грошима допомогти, і взагалі, може варто забути старі образи і повернутися?! Просила навіть пробачити мене! Суцільний ігнор.

Я згодна і на бруд в будинку, і на бешкетування внука, тільки не на самотність! Постійно тільки і думаю про них! Ну що мені зробити, щоб вони повернулися?

Фото ілюстративне – krasnodar.

facebook