Я дуже здивувалася, коли свекруха запросила на вихідні мого чоловіка до себе на дачу. Я відразу зрозуміла, що щось тут нечисто. Ну яка там допомога, у них косарка хороша, свекор косить завжди сам. Навіть в хороші часи нікого не наймали, коли гроші були. Просто їй треба було поговорити з сином без моєї присутності!
Так і виявилося. Був у них сімейна нарада: він, батьки і сестра. А ввечері чоловік приїхав і повідомив, що його сестра буде брати квартиру в кредит! Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати.
Молодшій сестрі Олександра, Ірині, двадцять три роки, але про своє майбутнє вона зовсім не думає. Після шкоди вона нікуди не поступала, рік вдома сиділа. Свекор прилаштував її до свого друга секретаркою, сиди, відповідай на дзвінки. Так вона і півроку на роботі не протрималася, пішла: нудно, сумно, нецікаво.
З минулого року працює продавцем в якомусь торговому центрі, сидить у відділі з біжутерією. Покупців небагато, так, час відбуває. Зарплата маленька, звичайно, а останні два місяці вона взагалі не працювала, і невідомо, що буде далі. Живе вона з батьками, вони холодильник заповнюють та за квартиру платять.
Тепер вони вирішили їй квартиру брати. А кредит доведеться виплачувати моєму чоловікові. Найцікавіше, що він не проти. Я, каже, батькам за квартиру винен, а борги потрібно віддавати…
Ми і справді зараз живемо в квартирі, яку колись, спеціально для сина купили свекри. Олександру тоді було приблизно стільки ж, скільки зараз сестрі, а тієї було років дванадцять або тринадцять. Батьки були молодими і досить заможними, батько займався бізнесом, справи йшли добре, тому всією сім’єю жили на широку ногу. Міняли машини і гаджети, робили ремонти, будували дачу, їздили відпочивати за кордон і з дітьми, і окремо, і сина відправляли. Двокімнатну квартиру ось купили з нагоди, для Олександра.
У планах було потім, через кілька років, купити квартиру і для Ірини. З цим поки не поспішали: навіщо семи-восьмикласниці своя квартира? За купленим житлом треба стежити, їм займатися, а морочитися зі здачею в оренду батьки не хотіли. Тому, хоча гроші і можливості були, покупку житла для дочки батьки на кілька років.
А потім ситуація змінилася. Доходи від татового бізнесу сильно просіли, колишніх грошей і можливостей давно вже і близько немає. Живуть батьки Олександра і Ірини, звичайно, краще середньостатистичних пенсіонерів, але про покупку квартир давно вже і мови не може бути. Свекор відверто говорить, що, швидше за все, бізнес доведеться закривати, здавати міську квартиру і жити на дачі. Благо, що в попередні роки все там влаштували найкращим чином.
Ірина, звичайно, і чути не хоче про те, щоб разом з батьками переїхати на дачу. Тепер каже батькові, мовляв, купуйте і мені квартиру, Олександру купили, а я що, не дочка? Ось нехай тепер Олександр мені купує, якщо ви не можете.
У нас шестирічна дитина, і, звичайно, грошей зайвих немає. Завжди є, куди витратити в сім’ї. І це точно не на квартиру сестрі. Але батьки чоловіка наполягають, мовляв, тобі квартира на халяву дісталася, тепер ти повинен допомогти купити житло сестрі. Він тепер і сам впевнений, що повинен. Що з цим робити, не уявляю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
