У нас завжди була чудова сім’я, батьки нас з сестрою дуже любили, та й між собою у них завжди були чудові стосунки. Батькові днями 50 виповнилося, ми відсвяткували його ювілей, після чого він зібрав свої речі і пішов до іншої жінки.
Ми досі ніяк не оговтаємося, пробачити батька мені дуже складно. Як він міг! Мама йому все життя присвятила, і в результаті в п’ятдесят років виявилася непотрібною! Знайшов собі жінку на п’ятнадцять років і пішов до неї. Каже, що любить її.
Ще зовсім недавно у нас була ідеальна родина. Мати та батько були разом і щиро кохали один одного. Мама все життя не працювала, справді присвятивши себе нам: домашніми справами вона займалася із задоволенням, любила готувати, наводити в будинку чистоту та затишок, приймати гостей, дивувати.
З кінця дев’яностих мій батько займається бізнесом і справи йдуть досить успішно, тому наша сім’я завжди жила заможно. Ми мали все, що треба, а може, й більше: модний одяг, нові сучасні гаджети, поїздки.
Батькові подобалося, що мати не працює, він із задоволенням приймав її турботу. Звичайно, вдома батько не робив нічого. Мати подавала нагладжений одяг, сервірувала сніданки та вечері, давала з собою парасольку, записувала до лікарів, купувала все необхідне. Батько тільки працював, відпочивав і спілкувався з нами у вільний від роботи час.
Нашу родину усі знайомі і родичі вважали зразковою. А рік тому все змінилося. Батько почав пізно приходити з роботи, мама через це дуже переживала. Телефон був відключений, вона ходила від вікна до вікна і в якусь мить побачила його машину, припарковану не на звичайному місці, а біля сусіднього будинку.
Мама почала накривати на стіл вечерю, але батька все не було. Тоді вона накинула плащ і пішла до машини. У машині батько був не один, з ним була його нова бухгалтерка. Батько виправдовуватись не став. У нього тепер, виявляється, інша жінка, а дружина, з якою прожили понад чверть століття, може вважати себе вільною.
Мало того, що батько пішов, він ще й залишив маму практично без нічого. На момент розлучення з’ясувалося, що в матері, окрім пари шуб та жменьки золотих прикрас, немає нічого нажитого. Все життя вони прожили в дошлюбній трикімнатній квартирі батька, що дісталася йому у спадок від бабусі. Ну так, нещодавно зробили там відмінний недешевий ремонт, але забрати половину ремонту не було можливим, тим більше, що й чеків ніхто не збирав. Автомобілі виявилися власністю фірми, а сама фірма оформлена якось так хитро, що мамі теж залишилося лише розвести руками. Тому мама практично з валізою пішла в нікуди, мені її дуже шкода.
На момент розлучення мені було 22 роки, а моїй молодшій сестрі 20, тож і дочкам, виходить, тато виявився вже нічого не винен. Щоправда, нас він не залишив напризволяще. Сестрі зняв студію в оренду поряд із університетом, оплачує сам, як і навчання. А мене влаштував на гарну роботу у свого бізнес-партнера, обіцяв згодом дати грошей на перший внесок із іпотеки.
Але мені від нього не треба нічого! Мені за маму прикро! Я батька заблокувала в телефоні і в соцмережах.
Мати у свої п’ятдесят живе у орендованій квартирі влаштувалась працювати продавцем у магазин – у неї ні стажу, ні накопичень, ні житла. Своєї нерухомості немає, у квартирі її батьків давно живе брат із сім’єю. Та й жити мама звикла по-іншому, враз якось постаріла.
Не можу пробачити, що він так з мамою вчинив! У нього зараз у шоколаді: молода дружина, поїздки, покупки… А ми збираємо себе по шматках…
Я дивлюся на приклад своїх батьків, і розумію, що сидіти, як мама, домогосподаркою я не хочу. Треба мати свої гроші, бути самодостатньою, щоб в разі чого не опинитися за бортом.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
