fbpx
Життєві історії
Татові якраз в той рік виповнилося 70, ми вирішили йому такий подарунок зробити – відмовитися від своїх часток на його користь. Брат сказав, що ні на що претендувати не буде, тому з часом перейде мені

У моїх батьків був майже ідеальний шлюб, вони разом 45 років прожили. Двох дітей виростили – мене з братом, з онуками допомагали. Моя мама була чудовою господинею, у нас вдома завжди було прибрано, мама любила готувати, у нас часто збиралися гості. Вони з батьком чудово розуміли один одного.

Мама і мені дуже допомагала. Брат давно поїхав за кордон, там і залишився. А я завжди біля батьків, поруч. Але два роки тому мами не стало. Я дуже переживала, як же батько буде жити один. Я заміжня, з чоловіком і дітьми живу в двокімнатній квартирі. Батьки жили в трикімнатній квартирі, яку батько тепер переписав на себе.

Брат з-за кордону від спадщини відмовився на користь батька, я зробила те ж саме. На той момент нам це здалося правильним. Татові якраз в той рік виповнилося 70, ми вирішили йому такий подарунок зробити. Брат сказав, що ні на що претендувати не буде, тому з часом перейде мені.

Ми навіть і уявити собі не могли, що батько надумає одружуватися. Про те, що у нашій квартирі живе якась жінка, мені повідомила сусідка. Вони спочатку думали, що до батька приходить дімробітниця. Почувши це, я відразу поїхала до батька. Він мені повідомив, що одружився.

– А це моя дружина! – сказав мені батько.

Від подиву я лише запитала:

– Тату, яка дружина?

– Офіційна, а що не так? Я що, дозволу повинен був у вас питати? Так, не хотів говорити! Правильно Марія мене попереджала: діти дізнаються, їм це не сподобається. А я їй ще не вірив. Вам тільки спадок від мене і потрібно…

Марії було 40 років, вона розлучена, має доньку, з якою і вселилася в нашу квартиру. Батько відразу їх обох прописав і почав займатися удочерінням дівчинки. Нас слухати він не хотів.

Рік ми не спілкувалися. Я кілька разів набирала номер батька, але він постійно скидав дзвінок. А минулого тижня раптом, ні з того ні з сього, батько подзвонив сам! Сказав, що хоче зустрітися.

Чомусь у мене були нехороші передчуття, тому я негайно вирушила на зустріч. Батька я навіть не відразу впізнала. Він дуже змарнів, було видно, що він чимось дуже засмучений.

Він розповів, що пів року тому Марія вмовила його переписати квартиру на неї. За комуналку борг висить, надіслали лист, що у вересні відключать електрику, всюди борги. У квартирі постійно гостюють її родичі, батько за всіма прибирає і готує, за дитиною дивиться. Це при тому, що в шлюбі з моєю мамою він не знав, де шкарпетки взяти, мама йому несла вранці. У Марії розмова коротка – не подобається, йди з мого дому!

Батько вже і до юриста ходив з питанням – чи не можна як-небудь змінити своє рішення. Але вже нічого не вдієш, батько оформив на неї дарчу.

А чим я зараз йому можу допомогти? У нас місця немає. Квартиру йому знімати? Ну, на його пенсію зняти можна, але годувати його доведеться мені. Після того, що він зробив, якось не хочеться. З іншого боку, батько. Не знаю, як бути?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page