fbpx
Життєві історії
Тато з мамою вже років зо три своїми силами ремонтують будинок, який дістався у спадок мамі. Вони планували, що я допоможу з ремонтом, а я вирішила купити собі квартиру

Я нещодавно купила собі квартиру і збиралася нарешті переселитися від батьків. Але чомусь я не побачила радості з їхнього боку з приводу купленої мною квартири. Причина цього невдоволення відкрилася мені випадково і ще більше віддалила нас.

Тижнів зо три тому до батьків заїхав дядько Михайло, чоловік маминої сестри. Вони з батьком розмовляли на подвір’ї, а я випадково підслухала їхню розмову.

Так ось, їхня розмова була звичайним обміном новинами але тільки до того моменту як дядько Михайло запитав тата про те, коли я буду вже переїжджати на свою квартиру.

Батько раптом відповів, що не знає. Дядько Михайло здивовано запитав, чому він так на це питання відреагував, і тут тато почав гаряче розповідати причину свого невдоволення.

Тато нагадав дядькові Михайлу про те що вони вже років зо три своїми силами ремонтують дідусів будинок який дістався у спадок мамі. До того ж є ще будинок в селі, який тато отримав у спадок від своїх батьків і там теж треба щось робити.

Та й цей будинок в якому вони живуть так само давно не ремонтувався, а я не підтримала сімейні справи, грошей нишком зібрала, так ще й у діда двоюрідного випросила грошей і на них квартиру купила.

Але ж ні би взяти та й їм батькам віддати, адже навіщо мені квартира? Гроші я через інтернет заробляю, а значить могла б і далі жити в їхньому будинку.

До того ж, раз я досі не вийшла заміж то і не вийду вже ( мені 35). Коротше кажучи, на думку тата – це була марна трата грошей!

Дядько Михайло сказав, що він не правий, я вчинила правильно. Та до того ж і одружуються зараз в будь-якому віці, і народжують багато і в сорок і в п’ятдесят, так що все у мене попереду.

Вони розпрощалися і дядько Михайло поїхав а я задумалася. А з якого дива мені відмовлятися від свого особистого житла і віддавати свої гроші батькам? Пам’ятаю ми з братом якось запитали навіщо нам їхати з ними в село і щось ремонтувати в тому будинку.

Ми з братом не відмовляємося допомагати, але в той день ми з ним хотіли кудись поїхати, а батько наказав їхати з ними. Їх відповідь була така – бо це колись дістанеться вам.

А що стосується моїх грошей, то нерозумно вкладати їх в те житло, яке потім може і не дістатися нам (або мені) у спадок. Звідки я знаю, що придумають мої батьки через кілька років.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page