– Якби я знала, що Олег такий лінивий, ніколи б за нього заміж не вийшла! – сумно говорить 28-річна Надія. – Хоча тепер розумію, що дзвіночки були ще тоді, як тільки ми з ним стали зустрічатися, там вся сімейка у них така: що мама, що тато, що старша сестра Олега. Всі тільки й хвилюються про те, щоб ні в якому разі не перепрацювати. Улюблена приказка у його сім’ї – «всіх грошей не заробиш», з роботи біжать додому, а потім з дивана краном не піднімеш.
Дійсно, свекри у Надії – люди без особливих претензій по життю. Живуть в самій звичайній панельній двокімнатній квартирі на восьмому поверсі, разом з 35-річною дочкою.
Квартира батьків Олега давно потребує ремонту, але цим ніхто особливо не переймається. Стіни стоять, стеля не падає, та й добре, таке всіх влаштовує, ніхто нічого змінювати не хоче. Зайве, напевно, говорити, що ніяких дач і земельних ділянок у батьків Олега зроду не було, і думки завести щось подібне навіть не виникало у них ніколи.
– Так моя свекруха навіть готувати нормально не вміє! – махає рукою Надія. – Пельмені, жирні котлети та смажена картопля, ось і все розмаїття. Діти її росли на булках з молоком, гарячими свіжими стравами їх в садочку годували, їй стояти біля плити було ніколи. Готувала завжди що простіше і швидше.
Батьки Надії зовсім інші – активні, цілеспрямовані, працьовиті, завжди були в русі, на диванах не сиділи практично ніколи.
Мама Надії відмінна господиня, весь час щось смажила, парила, пекла, закручувала в банки, вміла шити і в’язати, у тата теж багато різних захоплень, вподобань та інтересів. Крім того, у батьків дача: будинок в селі з городом, який дістався батькові сімейства від його батьків. Там у батька і матері Надії ціле господарство: грядки, теплиці, клумби – чого там тільки немає, усе вони вирощують.
Дача, звичайно, вимагає сил і багато часу, але і дає віддачу, за словами Надії.
– Вирощуємо для себе ягоди та овочі, практично нічого з плодів, що ростуть у нас, а у нас їх багато, не купуємо! – хвалиться вона. – Все чисте, своє, без хімії, краса! На зиму мама робить просто дуже смачну консервацію за своїми рецептами. Зрідка пригощає баночкою-другою подруг, так вони просто щасливі: такого ні в одному магазині не купиш зараз.
До весілля і в перший рік шлюбу чоловік Надії, Олег, їздив у село і допомагав батькам дружини на городі, добре, чоловічої роботи там з надлишком завжди. Копали, ремонтували, поливали, розвантажували, підсапували.
На другий рік теж їздив, але вже з все більше наростаючим невдоволенням, постійно скаржився на все, йому все менше і менше подобалося у батьків дружини в селі.
Раз у раз в поїздках виникали якісь незрозумілі суперечки, на рівному місці, здавалося б, чоловік бурчав, але і категорично їздити на дачу не відмовлявся.
Минулого літа усі сиділи вдома, багато фірм і закладів місяцями були зачинені, до того ж у Олега і Надії народилася дочка, тому на дачу вони не їздили. Батьки поїхали в село ранньою весною і якось справлялися одні, а чоловік Надії багато разів говорив, що щасливий без дачі, коли просто сидить вдома і відпочиває.
Якось так склалося, на жаль, що за цю зиму здоров’я батьків ґрунтовно похитнулося, і тепер їм в селі, за словами фахівців, можна тільки сидіти в кріслі і дивитися на свій квітниу. Фізична праця пмає бути мінімальною для обох.
Мама занедужала тоді була і до сих пір повністю не відновилася.
Яка вже тут дача!
Батьки дуже сподівалися, що в цьому році їм в усьому допомагатиме молода сім’я, їх діти. Самі посадять те, що хочуть, самі будуть полоти і поливати, самі приберуть урожай. Ну, до кінця літа, можливо, теща видужає і візьме участь в консервації.
А у Надії зараз однорічна дитина і чоловік, який заявив раптом, що більше чути не хоче ні про яку дачу. Мовляв, він молодий чоловік, а не пенсіонер, щоб порпатися в землі, і дача ця йому не потрібна зовсім, він і так мішок картоплі може купити. Надія вважає це мало не зрадою: прекрасно знаючи, що батьки в цьому році не в силах працювати, чоловік раптом категорично відмовився саме зараз – ні раніше, ні пізніше.
Надія з дитинства сама звикла до праці, батьки також її трудівники, вони звикли працювати, все самі робили завжди, а зараз, як дізнаються, що діти допомагати не будуть і все у них заросте бур’янами, то їм геть непросто буде.
– Я б його ще зрозуміла, якби у вільний від дачі час він чимось займався! – розпачливо розповідає Надія. – Працював би, читав якусь потрібну літературу, щось робити намагався, займався з дитиною. Але ні, він просто грає в комп’ютер після роботи і все! На дачу навіть у свята не поїхав.
У підсумку, їхати допомагати батькам в село довелося самій Надії з однорічною дитиною. Вся важка робота лягла їй на плечі. Батьки, звісно, допомагали – доглядали за онукою, щось там ще садили. Посадили в цьому році набагато менше, ніж зазвичай, при цьому Надія дуже хвилювалася за своїх маму і тата, які раз у раз бралися за лопату, незважаючи на самопочуття.
Чоловік же в ці дні спокійно сидів собі вдома і грав в комп. Залишити з ним дитину і то не можна, адже Надія її ще годує, та й не справиться він з таким малим дитям, він не така вже й відповідальна людина.
– Це взагалі нормально? – ледь не плаче Надія. – На всіх йому байдуже і залишився вдома. Він, мовляв, втомився на роботі. Між іншим, відпочинок – це зміна діяльності. Втомився сидіти перед монітором – відпочивати треба на природі, я вважаю! З лопатою в руках.
Надія не знаходить собі спокою, знаючи, що батьки зараз без нагляду там, на дачі, вони самі все робити будуть, бо не звикли просто так сидіти, коли роботи багато, а бачать самі, що допомогти нікому: зять не хоче, а донька не може. Ось якби поїхали на удвох, все переробили – зараз совість у всіх була б спокійна. А так невідомо, що там, в селі. Щоб батьки знову в район в стаціонар не потрапили, адже в селі нічого немає. Тоді Надії знову туди їздити потрібно буде.
Олег же вважає, що нікому нічого не винен. Якби теща з тестем працювали на його дачі, тоді так. Але вони обробляють власну землю. Олегові це не цікаво. Батьки Надії – дорослі люди, самі собі господарі. Прожиток їх від роботи на дачі не залежить, так що працювати щодня біля землі – їх вибір. Хочуть – нехай собі працюють, їх же ніхто не просить про це.
– Якби я знала, що так буде, я б і заміж за Олега не вийшла! – скаржиться тепер Надія. – Знайшла б нормального чоловіка, не такого лінивого. Але до весілля Олег був не такий, робив все, і допомагати їздив охоче, ні слова не говорив. Виходить, що всієї правди я про нього не знала. Я взагалі про розлучення тапер щодня думаю. Для чого мені такий чоловік, який думає лише про себе одного?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
