Зараз мені 29 років. Я народилася та живу в невеличкому селі в самій звичайній простій родині. Тато мій працює у нашого місцевого фермера, мама – звичайним продавцем в магазині. У мене вже є чоловік і я щаслива.
Коли я була ще зовсім маленькою, пам’ятаю, як тата мого не було вдома десь більше тижня. Дивне якесь враження у мене було навіть тоді, хоча ще дитиною була і мало що розуміла.
А ось нещодавно ми з мамою розговорилися, почали згадувати всі часи з мого дитинства, згадали і цей його вчинок, і мама розповіла дещо цікаве, про що я навіть не здогадувалася за стільки років свого життя, це було для мене новиною серйозною.
Виявилося, що мама тоді сама сказала моєму татові, своєму чоловікові, щоб він покинув наш дім і пішов від нас.
Як виявилося, у нього тоді була інша. Ця жінка працювала з ним разом на його роботі. З нею вони зустрічалися дуже багато років, як не дивно. Мама моя тоді зовсім ні про що не здогадувалася, поки одна сусідка не побачила мого тата з тією самою жінкою. Потім їх разом бачив мій хрещений батько.
В селі нашому, до слова сказати, разом тоді їх ніхто не бачив, вони переважно зустрічалися в місті, яке було від нас десь на відстані кілометрів 25. Батько це все списував то на роботу, пояснював мамі, що він в місто їздить по роботі, адже у нього з’являлося багато відповідальних справ, типу відряджень таких. І тут стали ходити незрозумілі чутки. В селі люди все про всіх знають, звичайно. Мама вперто не хотіла їм вірити.
Але одного разу йдучи на роботу, зустріла цю парочку, які виходили разом з хати тієї жінки, до речі вона була незаміжньою та той час.
Мама моя зовсім не знала, що їй робити. Тато сам вийшов з подвір’я і став щось розповідати, виправдовуватися, що у справі зайшов лише на хвилину до неї, що нічого такого немає. Вдома вони виясняли все, бо мама не хотіла це все робити на вулиці в селі, щоб всі люди чули, якось не гарно було, вона була засмучена тим.
І в кінці цієї розмови, мама сказала татові, щоб йшов куди хоче. Через кілька днів він прийшов просити вибачення, але мама не змогла його пробачити.
Через деякий час вони все ж помирилися з моїм татом заради мене, хоча це їм вдалося непросто. Жінка та звільнилася з роботи, і поїхала з нашого сила кудись до своїх родичів, ми тоді про неї більше нічого не знали і не чули. Згодом мама змогла все забути, що тоді сталося, батьки мої знову стали жити, як раніше.
Єдине, що засмучувало маму – чутки якісь недобрі. Подейкували люди в селі, що та жінка чекає дитину, а потім бачили її з маленьким хлопчиком дуже схожим на мого батька. Але мама вирішила нікому не вірити, я не хочу її засуджувати, але, можливо, їй так просто легше було.
Роки минали, життя йшло своєю чергою.
І все-таки, плітки людей виявилися правдою, як стало відомо згодом. У батька мого є рідний син. Батько з ним довгий час не підтримував відносин, а коли я вийшла заміж, вирішив з ним бачитися.
Мама змирилася з цим, бо розуміла, що це дитина, а вона сама мати і знає, що діти ні в чому не винні. Не відразу звичайно, вони трохи сперечалися з цього приводу. І ось батько запросив мене в кафе і познайомив з сином.
Молодий хлопець, мій рідний брат, виявився досить приємним, і дійсно дуже сильно схожим на мого рідного тата. Ми досить приємно поспілкувалися, обмінялися телефонами і розійшлися. Спочатку він додався до мене в друзі в соціальних мережах і зрідка щось писав. Я відповідала стандартними фразами, нічого особистого.
Він подзвонив, привітав мене з Великоднем, потім з моїм днем народження. Мені було все одно – подзвонив, ну й добре.
Зараз син батька мені часто телефонує. Я не беру телефон, тому що не маю великого бажання з ним спілкуватися, щиро кажучи, і підтримувати родинні відносини, хоча, виходить, що він мій рідний брат, насправді.
Я не можу назвати його своїм братом. Я вважаю, що це помилка молодості мого рідного тата. Він хоче зі мною спілкуватися, а мені це спілкування не потрібне зараз зовсім, у мене немає до нього якихось почуттів, як до рідної людини, хоча він дуже добре ставиться до мене. За те, що тато так вчинив з мамою, у мене на нього була на нього образа, саме на мого брата.
Мама нічого з цього приводу не говорить. А мій тато просто хоче, щоб ми підтримували стосунки. А чому ніхто не питає, чого хочу я? Невже, я повинна спілкуватися з ним тільки тому, що в нас один тато і він хоче, щоб ми підтримували родинні стосунки з його сином? Хоча, справедливості заради, хочу сказати, що сама та жінка в нашій сім’ї більше не з’являлася ніколи, мати мого брата ніколи нам не заважала.
Не знаю, що робити. Чи варто мені вдавати, що мені подобається спілкування з братом і грати якусь роль заради тата й брата, якщо це не правда?
Фото ілюстративне.
