Коли я виходила заміж, то ні у мене, ні у мого чоловіка не було власного житла. А батьки мої жили в двокімнатній квартирі покращеного планування, колись батько її на роботі отримав.
У нас з чоловіком був вибір – або йти на оренду, і платити чужим людям гроші, або переїжджати в квартиру до моїх батьків, адже вони самі мене запросили жити з ними.
Ми погодилися, батьки нам одну кімнату дали, а іншу – собі залишили. Кухня і ванна була спільною, але ми доволі мирно жили. Навіть коли у мене одне за одним народилося двоє дітей, між нами не було непорозумінь, навпаки – мама мені у всьому допомагала.
Минув час. Зараз ми з чоловіком та дітьми живемо у цій двокімнатній квартирі. Батьки на дачу переїхали. Через це наші родичі підняли бурю, що ми, бачте, літніх людей з їхньої хати витурили. Але особисто я винною себе не вважаю.
Все почалося з того, що сімом нам стало тісно. Раніше батьки працювали на заводі, чоловік пропадав до вечора в офісі, я лишалася вдома з маленькими дітьми. Але тепер діти виросли, мама з татом вийшли на пенсію, і наша квартира перетворилася на якийсь гуртожиток.
Весною тато поїхав на дачу, він робив там ремонт та облаштовував ділянку. Мама приїжджала до нього лише у вихідні.
З настанням холодів, я безпосередньо запитала батька, чи збирається він повертатися в місто. Він відповів, мовляв, на дачі повітря свіже, місця більше – одним словом, він поки ще не вирішив.
Тато на дачі жив з весни, а мама доєдналася до нього влітку. Вони в ліс ходили по гриби, займалися консервацією, за городом дивилися і садили квіти. Подобалося їм там.
Я регулярно питала, чи не набридло їм, чи збираються вони назад. Батьки відповідали, що їм на дачі добре, і повернуться в місто вони лише в тому випадку, якщо буде потрібно наглядати за онуками. Але такої потреби вже не було.
І ось тепер, ближче до настання зими, мама з татом повертаються. Шум, який у нас в квартирі постійно, їх неабияк дратує, вони постійно скаржаться мені на моїх дітей.
Я розумію, що їм хочеться відпочити, але я хочу теж трохи спокою та усамітнення. Весь домашній клопіт на мені. Хотіла б облаштувати дитячу кімнату, але поки що не можу – бо батьки приїжджають у квартиру тоді, коли їм заманеться. Та ще й родичі нас засуджують, що ми пенсіонерів на дачу відправили.
Що зараз робити, я не знаю. Якщо чесно, то я теж хочу вже спокою, бо за ці кілька місяців я вже відвикла від батьків, хочеться таки жити окремо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
