Зараз ми з чоловіком живемо у моєї мами і в мене вже сил немає, постійно витримувати і згладжувати їх протистояння. У мене дитина маленька, всю ніч не спала, я лише під ранок заснула.
Чоловік зранку збирався на роботу, чую, на кухні якісь голоси на підвищених тонах. Ну що вони знову не можуть між собою поділити? За матеріалами.
Виявляється, Тарас вчора пізно прийшов з роботи, поїв на кухні і тарілку за собою не вимив. Так і залишив на столі. Мама вранці встала, побачила – і тут почалося. У неї на цьому брудному посуді прямо пунктик, спати не можна лягати, якщо на кухні не прибрано.
А Тарас теж мовчати не став. «Вас дві жінки, цілий день вдома сидите, нічого не робите, невже важко одну тарілку за працюючим чоловіком помити» – емоційно заявив Тарас, повернувся і поїхав на роботу.
Ми з чоловіком тимчасово живемо у моєї матері – вирішили, що так буде краще на час декрету. Квартира у нас є, але, на жаль, за неї ще платити і платити кредит. Зараз там живуть квартиранти, і левова частка щомісячного платежу, виходить, гаситься ними. Тільки це і допомагає нам зводити кінці. Якби за квартиру потрібно було платити цілком із зарплати чоловіка, нам довелося б дуже туго. У мами досить велика трикімнатна квартира, місця вистачає.
Але ось відносини за півтора року декрету стали зовсім ніякими. Мама всюди суне свого носа, повчає, диктує правила поведінки. Ситуація ускладнюється тим, що мама на пенсії, сидить удома цілий день разом зі мною. Про те, щоб посидіти з онуком, а мене відпустити працювати, теж навіть чути нічого не хоче. З онуком вона не сидить ні хвилини, максимум, може мимохідь до нього заговорити.
Мені зараз важко, а моєму чоловікові ще більше непросто. Він працює допізна, бере різні підробітки – і невідомо, з якої причини більше: тому, що гроші потрібні, або просто хоче поменше перебувати вдома.
Гроші, всю зарплату цілком, Тарас віддає в сім’ю. На них купуються продукти на всіх, в тому числі і на маму, господарські товари, сплачується комуналка. Але теща все одно вважає себе господинею становища і встигає добряче дістати зятя за кілька хвилин вранці, зіпсувавши настрій на цілий день.
Тарас вчора пізно прийшов, втомлений, ми всі вже по кімнатах розійшлися. Поїв, все залишив і не прибрав… Я і не бачила навіть, до цього часу дитину уклала і сама прилягла, відчувала, що нічка буде не з легких. На кухню не ходила. Ну ось, а вранці мама влаштувала цілий концерт через одну брудну тарілку.
Чоловік снідати не став, прийшов в нашу кімнату, почав одягатися. Я йому кажу, невже складно було вчора тарілку за собою помити, знав же, що вранці буде вичитування? А він ще й мені сказав все, що про це думає! Пішов на роботу, дверима щосили грюкнув, дитину розбудив. Так прикро…
Як мені їх помирити? Адже нам треба ще хоч пів року пожити у мами. Але і в таких умовах жити складно.
Фото ілюстративне – pinterest.
