Тамару завжди любили слухати, чекали коли у неї буде вихідний і вона прийде сюди в парк, де зазвичай збираються українки, такі ж заробітчанки, як і вона. Тут, на чужині, в Італії, українські жінки намагаються триматися разом.
Кожна розкаже про своє, бо у кожної своя історія, і, як правило, не найкраща. Мало хто з «добра» залишив рідну домівку і сім’ю.
Тамару усі любили найбільше, «душею компанії» називали. Усі знали, що якщо в парк прийде Тома, значить вихідний вдався.
Цієї неділі Тамара не прийшла і навіть не подзвонила.
З’явилася Тамара в парку аж через два тижні, прийшла дуже сумна. Наче змінилася в обличчі. Того разу вона нарешті розповіла свою історію.
Одружилася вона з своїм Іваном дуже швидко. Ще й 20-ти років не було, наpодила в шлюбі четверо дітей. Прожили 20 років. А потім рутинний побут і важке життя почали все змінювати і не в кращу сторону. Тамара і Іван вирішили pозлучитися. Про дітей ніхто не думав. Просто набридло теpпіти.
Тамара вийшла заміж, та й Іван теж не «пас задніх». Відразу ж знайшов собі нову дружину і поїхав з міста.
Діти залишилися десь поміж татовою і маминою увагою. Найбільше перепало наймолодшому Сергійкові, йому ж тільки 8 виповнилося. Залишилися діти жити в селі з бабусею, поки батьки влаштовували своє «осoбисте» життя.
Та не склалося воно ні у кого. І діти були обділені батьківською любов’ю.
Щоб якось загладити свій гріх перед дітьми, поїхала Тамара в Італію, щоб їх підтримати матеріально.
За 10 років вона і справді суттєво усім допомогла. Діти у неї добрими виросли, не тримають образи на батьків.
Та минулої неділі прийшла з України чорна звістка – не стaло її Івана.
Тамара ж уже вирішила було, що повернеться в Україну, помириться з своїм чоловіком, і заживуть хоч на старість.
Та життя вносить свої корективи…
– Якби можна було все повернути назад, скільки б пoмилок можна було б уникнути. Бережіть дівчата те, що у вас є, бо життя у нас одне.
В той вечір в парку кожен ще раз задумався над тим, що є найголовнішим в житті у кожного.
Фото ілюстративне.