У Тамари 5-річна дитина і, напевно, таки досить невдалий шлюб. Гірше ніж у людей, можна сказати. Живуть вони разом з чоловіком вже 10 років – і як в тій казці: чим далі, тим гірше.
Починалося їх спільне сімейне життя, напевно, як і у всіх людей, красиво та дуже романтично. Кохання, весілля, голуби в небо, безгрошів’я та труднощі перших років, які сприймалися з великим оптимізмом і вірою в найближче краще майбутнє, купівля невеликої, але своєї квартири, а потім несподівана звістка про дитятко.
Іноді здається, що мабуть, їх почуття не витримали випробування декретом. У Анатолія, чоловіка Тамари, справи різко пішли в гору, і він раптом відчув себе господарем їхнього спільного життя, зрозумівши, що тепер Тамара вже нікуди не дінеться і з її думкою не так вже й рахуватися потрібно.
Постійно критикував її, казав, щоб краще дивилася за своєю зовнішністю, адже якось вже швидко вона стала старіти, докоряв постійно грошима, які він, годувальник, в поті чола заробляє, а вона лише те й робить, що втрачає їх та й все на тому.
Довгі роки сама Тамара відчайдушно “намагалася зберегти свою сім’ю”, намагалася бути мудрою та розважливою жінкою, подивитися на все очима чоловіка, працювала над собою: готувала смачніше, прибирала чистіше, відчайдушно намагалася схуднути, розпочати з ним “розумну” розмову, а не лише “балаканиною” про дитину і свої домашні справи.
Загалом, Тамара, старалася, як могла і робила все, щоб догодити чоловікові.
Втім, незабаром навіть їй самій стало зрозуміло, що все не те і не так. Просто так милим не будеш цій людині, хоч ти гопки скачи.
А останньою краплею стала зрада її чоловіка, яку Тамара навіть осягнути і зрозуміти не могла. Все наче перевернулося з середини. Вона якось випадково дізналася, що Анатолій не у відрядження їздить двічі на місяць, а живе на сусідній вулиці у прекрасної феї.
Плачучи в ночі, Тамара, яка тільки що дізналася неприємну новину, подзвонила кращій подрузі, щоб поділитися неприємностями. Та приїхала відразу, поговорила, заспокоїла і переконала Тамару не поспішати зі швидким рішенням, а добре все зважити. Прийняти те, що розлучення неминуче, але розлучитися з розумом потрібно, а не інакше.
– Піти в Бог зна куди з однією сумочкою за плечима – це, звичайно, красиво буде виглядати зі сторони, але дуже нерозумно з боку дружини! – сказала подруга. – Перш ніж розлучатися з чоловіком – потрібно забезпечити тили! Все ретельно продумати, добре підготуватися до цього, і тоді вже розлучатися.
Загалом, останні півтора року Тамара тільки й те робила, що займалася тим, що готувала собі ґрунт для розлучення, і, здається, цілком в цьому досягла успіху.
По-перше, зовсім не поспішаючи, знайшла собі досить хорошу роботу зі зручним графіком та хорошою зарплатою та дуже надійну та хорошу няню своїй дитині.
По-друге, почала потайки відкладати чималі гроші, в основному, звичайно, у свого чоловіка. Чоловік, який тішився тим, що Тамара більше не втомлює його допитами на тему “де був”, якось розслабився, і перестав слідкувати, що робиться навколо нього.
Де проханнями, де просто взяла з кишені, він був захоплений тією жінкою, тому грошей останнім часом не рахував. Може, хтось скаже, що це негарно. Подруга права – піти в нікуди з гордо піднятою головою набагато красивіше. Тільки ось виживати потім з дитиною проблематично, тим паче, коли ти без роботи і без допомоги.
Ну і так по дрібниці собі за весь час прикупила – хороший собі і дитині одяг, новий телефон, новий ноутбук. Загалом, трішки на майбутнє скупилася.
Цієї весни Тамара вже все ж таки наважилася і збиралася покинути чоловіка, вона відчула, що стоїть впевнено на ногах, і цілком може йти по життю сама.
Але тут у чоловіка почалася чорна смуга. Злягла його мама, свекруха Тамари, яка добре ставилася до неї завжди, а Тамара носила їй їжу. Чоловік втратив роботу.
Як і слід було очікувати, та пані, з якою чимало часу зустрічався Анатолій розчинилася в густому тумані, і все цілком зараз на Тамарі одній: чоловік, недужа свекруха, забезпечення їх всіх їжею і увагою. Ну і дитина, звичайно.
Якби не машина, Тамара і б не впоралася. Чоловік тепер співає зовсім інші пісні: мало не руки цілує, говорить кожен раз, що Тамара свята, дякує їй дуже, кається що він був таким нерозумним, що нічого дорожче сім’ї у нього немає, що він тільки зараз все зрозумів, як помилявся.
А от Тамара абсолютно не хоче залишатися з цією людиною – занадто багато поганого згадується за останні роки.
– Треба було раніше йти від чоловіка, поки все нормально було! – якось на днях сказала тоні одна родичка. – А тепер вже якось недобре кидати його без копійки з старенькою мамою.
Тамара, як і раніше хоче піти. Вони не вінчані, але – не чужі люди. Як кинути людину, коли чоловік теж недобре себе почуває останнім часом? Що з ним буде? Йому треба продукти носити, годувати, допомагати.
Тамара заплуталася зовсім. Як потрібно вчинити їй?
Фото ілюстративне.
