В суботу я їхала в гості до майбутніх сватів і була вражена тим, що я там побачила.
Моя старша донька ще 7 років тому поїхала в Польщу на навчання. Потім вона там зустріла хлопця з України, на 2 роки старшого за себе.
Вони спочатку зустрічалися, а потім стали жити разом. Мені донька про це як сказала, я дуже перенервувала, бо не одобряю таких стосунків. Я стала наполягати на тому, що вони мають одружитися.
Кілька місяців тому Ігор (так звуть цього хлопця), зробив моїй Іринці пропозицію, повіз її для цього урочистого моменту аж в Париж. І каблучку таку гарну подарував, з діамантом. Я зрозуміла, що майбутній зять – не бідний.
Я людина проста, грошей у мене ніколи не було. З однієї сторони я рада за доньку, а з іншої – мене трохи непокоїть різниця у фінансовому становищі. Бідні і багаті… Ця проблема існує вже багато віків і нікуди не ділася і досі.
Коли я про це стала говорити доньці, Ірина сказала, щоб я себе не накручувала, мовляв, зараз зовсім інший час.
Ну добре, я змирилася, це їхнє життя, нехай роблять що хочуть.
А нещодавно мені зателефонувала мама Ігоря, так би мовити, моя майбутня сваха, і запросила мене до себе в гості, щоб обговорити майбутнє наших дітей.
Я спекла торт, щоб не їхати до майбутніх родичів з пустими руками, і в суботу, як і домовлялися, я поїхала за вказаною адресою.
Таксі зупинилося біля величезного будинку, я такого ще не бачила. Три поверхи! Мене вже зустрічала сваха, яка відразу ж почала мені показувати свої володіння. Сказати, що я була в захваті – це нічого не сказати. Я наче в казку потрапила, так у них все гарно! Тепер я зрозуміла, звідки такі подарунки Ігор робить моїй доньці.
Сіли ми за стіл, стали обговорювати майбутні події. І тут сваха мене ошелешила, що хоче, щоб в її єдиного сина було гарне весілля.
Торжество вона планує провести в Італії, сваха хоче, щоб вінчалися наші молодята у Ватикані, вона вже про все домовилася. Гроші навпіл, половину суми оплачує вона, а половину я.
Свасі добре говорити, вона справжня багатійка, а що мені робити? Я живу від зарплати до зарплати, і частенько в боргах. Я сама в Італії ще ніколи не була, а вона хоче, щоб ми там весілля робили і везли туди свою найближчу рідню, а це ж і витрати на дорогу, і на готель, і на ресторан.
Одним словом, я так засмутилася, що словами не передати. Я таке не потягну точно, але мені було соромно в цьому свасі зізнатися.
На наступний день донька зателефонувала, стала щебетати, розповідати, яка вона щаслива, і як вона мріє про таке весілля.
В розмові з нею я теж промовчала, не хотіла псувати їй настрій.
Тепер сиджу і думаю, що робити? Мені 50 років, я давно розлучена. Зараз живу одна. Може, мені на заробітки поїхати, щоб змогти все оплатити?
Чи прямо сказати свасі, що я це не потягну?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
