fbpx

Такої ідеальної свекрухи, як у Валентини немає ні в кого. Зінаїда Олександрівна – просто чудова та дуже добра жінка. Щира, тактовна, всіх шкодує, все вміє, все розуміє, на останні копійки купує подарунки для внучки. Вона любить стояти біля плити, і в будь-який будній день у неї, як у фокусника, на вибір – м’ясо, птиця, риба і пара гарнірів. Вона завжди знає, хто з її близьких який чай п’є, кому не досмажити м’ясо, а кому пересмажити, хто солить їжу мало, а хто багато, і ухитряється з однієї каструлею всім догодити. Але щоразу, коли Валентина з чоловіком ходять в гості до свекрухи, хочуть розлучатися. Валентина вже не може дивитися на матір чоловіка

– Можливо для вас це звучатиме дивно, але моя свекруха – просто ангел, – розповідає 30-річна Валентина. – Дійсно, без сарказму, вона ідеальна. Тільки ось з чоловіком ми мало не розлучилися після поїздки до неї в гості. А так не свекруха – а просто мрія, справжнє золото.

Свекруха Валентини, Зінаїда Олександрівна – просто чудова та дуже добра жінка. Щира, тактовна, всіх шкодує, все вміє, все розуміє, на останні копійки купує подарунки для внучки. Зінаїда Олександрівна ніколи не жила для себе. Сенс її життя – в служінні та присвяті себе своїй сім’ї.

Вона ніколи не обідає в ресторанах, просто не може зрозуміти сенсу походів туди – навіщо? Вдома все смачніше. Вже не кажучи про те, що дешевше і корисніше. І в її будинку це реально так – вибір страв, їх якість, смак – краще, ніж в ресторані. Вона любить стояти біля плити, і в будь-який будній день у неї, як у фокусника, на вибір – м’ясо, птиця, риба і пара гарнірів.

А вже на свята стіл буквально ломиться від дуже смачних наїдків.

Свекруха Валентини зовсім не користується косметикою, навіть кремом, при цьому виглядає дійсно дуже чудово. Чоловік Валентини з самого початку був дуже здивований від кількості кремів і баночок дружини, і завжди з подивом згадує дитинство – в їхньому будинку такого не було.

– А це в тебе для чого? Вечірній? А навіщо? А це? А вони що, різні, чи що, ці креми? Чудеса!

Чоловік щиро дивується – мама нічим не мажеться, і в шістдесят сім виглядає на сорок п’ять. Поки це йдеться зі сміхом, але з роками до цього сміху все більше домішується подив.

Зінаїда Олександрівна завжди знає, хто з її близьких який чай п’є, кому недосмажити м’ясо, а кому пересмажити, хто солить їжу мало, а хто багато, і ухитряється з однієї каструлею всім догодити. Коли сім’я за столом, вона мало не з рушничком біля столу бігає – кому що подати, чи все нормально, чи всім всього вистачає, чи у всіх вилки, щоб і не дуже гаряче, але й не холодне.

Коли і що їсть жінка сама, ніхто не знає.

– Зінаїдо Олександрівно, а ваша тарілка де?

– Любі, та я не хочу! Напробовалась, поки готувала. Ви їжте, їжте! Беріть ще!

При цьому вона зовсім не справляє враження примітивної домогосподарки. Багато читає, цікаво розповідає, спостерігає за людьми і робить вельми цікаві висновки. Тобто з нею є про що поговорити, не тільки про борщі та котлети.

Зінаїда Олександрівна завжди вдома, коли не на роботі, весь час щось робить, завжди біля плити. Витягнути її кудись неможливо. Звали погуляти, в кіно, в театр – ні, не хоче. А хто ж прибирати буде? Вечерю готувати?

– Ні, діти, спасибі, ви йдіть, погуляйте, відпочиньте, потім мені розповісте.

Вона завжди всім і всіма задоволена, ніколи не підвищує голос.

Вона, здається, ніколи не хворіє. Про всі її недуги дізнаються після них і випадково.

Поруч з нею всім затишно, надійно, спокійно.

І все б нічого, але чоловік Валентини хоче бачити такою ж і свою дружину.

А дружина, скажімо так, трохи не така. Трохи повільна, трохи лінива, і вже витрачати своє дорогоцінне життя біля плити або з ганчіркою точно не готова, як більшість сучасних жінок. І з роками надії чоловіка на те, що дружина просто в силу молодості не така, як мама, а далі все налагодиться – тануть.

Поки Валентина з чоловіком довго не бачать свекрухи, все в порядку у їх домі та сім’ї. Якось пристосовуються, і живуть ніби не погано. Але з’їздивши до мами і порівнявши в черговий раз, чоловік приходить в подив. У мами все блищить, мама все встигає, мама завжди посміхається, нікого не дорікає, не кричить і не повчає, мама завжди все сама, мама ніколи не питає, як кому посмажити яєчню, і скільки цукру класти в чай.

Зовсім не їздити до мами не можна, це ж мама. І так поїздки звели до мінімуму, тому що після них в сім’ї одні суперечки та непорозуміння. Але виходить тільки гірше – пів року не бачивши “дітей” і внучку, мама викладається на всю котушку, перевершуючи саму себе.

А останнім часом і чотирирічна дочка Валентини “перекинулася” до бабусі. Бабуся добра, лагідна, безвідмовно грається з нею будь-коли, читає і все купує. У бабусі і мама не потрібна. А мамі, звичайно, прикро.

Мама красуня, розумниця, має хорошу освіту. На двох мовах розмовляє, приємна в спілкуванні, працює, стежить за собою. Вона людяна та щира.

Але через неї дуже багато проблем у сім’ї Валентини, а вона відчуває себе нещасною жінкою, хоча дорікнути своїй свекрусі, їй зовсім нічим.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – blog.pokupon.

You cannot copy content of this page