Лариса завжди була дуже доброю господинею та зразковою дружиною, у всьому мала толк, за собою стежила. Не зрозуміло, чого її чоловікові не вистачало? Вдома чистота та смакота, гарна та добра дружина, усі люди заздрили їх відносинам. Тепер, напевно, і сам не радий Микола, що заварив цю “кашу”, бігає втомлений на два будинки. Тепер має ділити себе на дві сім’ї. А хіба він таке собі життя хотів?
Лариса вийшла заміж вже дуже пізно, коли їй було 30 років. До цього заміжня вона не була, а ось Микола, якому було тоді тридцять два, був одружений, але овдовів.
Дітей у них з першою дружиною не було, але сумував чоловік довго, а одружився знову він лише аж через 6 років.
Звичайно, у Миколи були інші жінки за ці роки, сім’ю він просто створювати не спішив, якась тривога заважала. Так він сам розповідав Ларисі. Але через 5 років після весілля, жінка зрозуміла, що справа була зовсім не в страху, то не правда, а в самому Миколі, він не хотів пов’язувати своє життя з однією жінкою, адже любить бути вільним, щоб заводити все нові і нові знайомства.
Через рік після весілля у подружжя народився син. Все було дуже добре, жили в повній злагоді майже без сварок. Тільки от іноді Микола міг затриматися на роботі допізна, коли мав таке бажання, або виїхати на “риболовлю” на всі вихідні, і міг навіть телефон не брати, казав, що своїми розмовами друзям рибалити заважає. Лариса не надавала цьому великого значення до тих пір, поки не зустріла свого чоловіка на вулиці в компанії з молодою дівчиною, яку вона бачила вперше в своєму житті.
Микола зізнався, що кохає її, зібрав речі і пішов. Лариса тоді сильно хвилювалася, не спала ночами, але на людях й знаку не подавала, як їй погано, трималася добре. Трималася ця жінка лише заради сина. Заради сина дозволяла Миколі приходити у їх дім і спілкуватися з дитиною.
На розлучення Микола подав відразу сам, йому терміново потрібно було одружитися: та інша жінка вже чекала дитину. Лариса з усім змирилася вже, підписала усі папери, ні на що не претендувала. Як то кажуть, відпустила своє минуле і змирилася з долею.
Після розлучення Микола продовжував відвідувати сина, і з часом став робити це частіше і частіше. Так минав час, усі образи були вже не такими свіжими, а, скоріш за все, забутими.
Згодом Лариса відійшла від емоцій, і стала спілкуватися з колишнім чоловіком, коли той приходив спокійно, ввічливо та з інтересом.
А вже через якийсь час Лариса, несподівано, зловила себе на думці, що знову хоче бути з Миколою, але якось пов’язувати ці стосунки не хоче. Відтоді її колишній чоловік, батько її сина, став іноді залишатися у колишньої дружини на ніч.
З боку ситуація здається дивною: образив, зрадив, сам на розлучення подав, а вона його пробачила і пускає до себе в дім? Але все цілком зрозуміло.
Лариса, вже давно доросла та розумна жінка, зуміла прийняти те, що сталося, змирилася, але так як колишній чоловік періодично потрапляв у поле її зору, жінка все частіше стала згадувати позитивні спогади про їхнє спільне життя, адже жили вони непогано, коли Микола був турботливим і люблячим чоловіком.
Виходить, що зрадив він її в “минулому” житті, а зараз вже у неї зовсім нове та інше життя, тому чому б і ні, невже вона не має права на щастя? Крім того, таким чином Лариса підняла собі свою власну самооцінку, і помстилася тій жінці, яка колись давно забрала у неї чоловіка, забрала її сімейне щастя, залишила її самотньою. Просто тепер життя розвернулося, суперниці помінялися місцями.
Так жили цілий рік, Микола бігав від дружини до Лариси. Скоріше не бігав, а літав на “крилах кохання”, пропонуючи їй знову зійтися і одружитися. Але Лариса про таке навіть й думати не хотіла, більше вона на таке з Миколою не погодиться, вдруге вона помилятися не збирається.
По-перше її і так все влаштовувало, а по-друге, у неї не було більше довіри до Миколи, якщо зрадив раз, то зрадить і вдруге. Так, і по-третє, вона не хотіла, як би це так дивно не звучало, руйнувати сім’ю миколи. Раз вже та жінка вибрала собі такого чоловіка, нехай кохає його таким, яким він є.
Дружина Миколи дізналася про стосунки колишнього подружжя. Прийшла до Лариси зі скандалом, звинувачувала, називала розлучницею. Плакала, що та руйнує їхню сім’ю, забирає у дитини батька, ці слова звучали дуже дивно саме від неї.
Лариса від душі посміялася їй в очі, а коли та пішла, то вона розплакалася, усвідомивши, що робить не дуже добре, і їй стало шкода ту другу дитину Миколи, адже так хвилювалася за свого маленького сина, коли її покинув чоловік.
Але міняти нічого в своєму житті Лариса не стала. Адже і у неї є дитина, і вона хоче, щоб поруч з нею теж був батько. Тому нехай Микола і далі ходить, а там будь що буде.
Її жіноче щастя колись було зруйноване, тепер вона буде триматися за нього до останнього. Її так життя навчило, її ніхто не шкодував і вона тепер не шкодуватиме нікого.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – vestnik.
