fbpx
Життєві історії
Так вийшло, що моє майбутнє весілля посварило моїх родичів. Мама з сестрою і їхньою мамою, моєю бабусею, тепер не розмовляє. І на весілля до мене половина родини не збирається

-Так вийшло, що моє майбутнє весілля посварило моїх родичів, – каже Леся, – мама з сестрою і їхньою мамою, моєю бабусею тепер не розмовляє. І на весілля до мене половина родини не збирається. За матеріалами

Ні, Леся не вела нареченого до найближчих родичів, і її Микита не належить до ворожого тітки і бабусі клану. Вони його взагалі не знають. Леся засмутила рідних тим, що відмовилася жити в будинку з кузиною. І не в своєму будинку, а орендованому.

Отже, розповідаю по порядку.

Леся, дівчина 25-ти років колись поїхала вступати до інституту в столиці. 4 роки жила в студентському гуртожитку, а потім, як це буває, не захотіла повертатися до рідного міста.

-Працювати влаштувалася, – згадує дівчина, – орендували квартиру удвох з подругою. Квартиру знайшла я, здавала її мені жінка з роботи. Все чесно, підписали договір. Але договір був на одну мене.

-Мені все одно з ким ти будеш жити, – сказала господиня, – аби тихо, порядок був і оплату не затримувала.

-Я і не затримувала, – каже Леся, – а через рік моя сусідка і напарниця вирушила заміж. Вони з нареченим орендували собі інше житло, а я залишилася одна.

В принципі, шукати собі напарницю Леся і не хотіла вже. Зарплата дозволяла їй самій оплачувати оренду, та й зв’язуватися з незнайомою дівчиною не хотілося.

-А навіщо з незнайомою, – вигукнула тітка Лесі, коли дівчина приїхала до батьків на вихідні, – давай до тебе Дашу підселимо. Вона як раз після коледжу вирішила в столиці щастя спробувати. І нам не так накладно буде платити їй за окрему і тобі. І веселіше разом, і не розгубиться сестричка твоя в великому місті.

-Я погодилася, – каже Леся, – Даша дівчина не галаслива, чистюля, ми завжди знаходили спільну мову. Вона трохи молодша мене, та й домашня. Але я ж не знала тоді, що далі буде і обставини складуться саме так. Та й все життя жити з кузиною під одним дахом я не мріяла.

А далі сталося житейська: Леся зустріла Микиту, він був родом з передмістя, свого житла не мав, зате у нього були дві молодші сестри.

-З самого початку я знала, що з його мамою жити ми не будемо, – каже Леся, – та й немає там для нас місця. Микита працює в тому районі, де я орендую квартиру. І до господині я за роки звикла, і вона до мене. Квартплату не підвищувала, з перевірками не навідувалася, довіряла мені.

-Леся, якщо надумаєш з’їхати, я більше нікому квартиру не здам. Легше закрити, ніж невідомо на кого нариватися. Нехай стоїть, поки син не подорослішає.

Синові колеги було 11 років, так що у Лесі попереду були роки.

-Так я і не розраховувала так надовго, – каже дівчина, – років через 3 ми з Микитою хочемо кредит взяти. Але ось що мені було робити? Даші все одно одній моя господиня квартиру б не здала. Вона ясно сказала, та й нам з Микитою годі й шукати таких хороших умов.

Леся кузину попередила за півтора місяці до дати весілля, щоб шукала собі житло, а в цій квартирі вона буде жити з чоловіком.

Значить, – зателефонувала тітка хвилин через 15 після розмови, – як сестра потрібна була тобі, так виручи! А як штани на горизонті з’явилися – не потрібна, Даша, вимітайся?

-А я зрозуміти не можу, – каже Леся, – коли це Даша мене врятувала? Я ж не пропонувала їй зі мною в столиці жити. І вічно це тривати не могло. Але мої докази ролі не зіграли.

-І куди їй тепер? – стогнала тітка, – Під міст? Де вона ще такі хороші умови знайде? Тепер їй одній знімати дуже дорого?

-Що ж мені тепер, – запитала Леся, – заміж не виходити?

-Вихід, шукай собі з нареченим іншу квартиру, а тут Даша залишиться жити.

Доказів, що Даші не дозволить жити квартирна хазяйка теж не були почуті. Бабуся підтримала скривджену Дашу і її маму. Даша вирішила, що одна знімати житло в столиці не витягне і написала заяву на звільнення, живе поки з Лесею мовчки, Збирається повернутися на малу батьківщину.

-Так що я ще й причина того, – каже Ллеся, – що у сестри кар’єра не вийшла, майбутнє зіпсовано, вдале заміжжя тепер не світить і вона проживе своє життя в глушині і злиднях.

Мама Лесі каже, що вона з нареченим повинні зняти житло і залишити колишню квартиру Даші: їх же двоє, їм легше. У подробиці ніхто не вдається, не вникає. Зате оголосили бойкот весіллю.

Читайте також:“ДИТИНУ НА РУКИ ВЗЯТИ НЕ ХОЧЕТЕ?”: ДОСИТЬ ЧАСТО ПОМІЧАЮ, ЩО БАГАТО МАМ РОБЛЯТЬ ТАК

-Ну й добре, – каже дівчина, – це мама наполягала на тому, щоб на батьківщині родичів зібрати. Тепер ми просто розпишемось, гроші зекономимо. Але мені маму шкода, вона винуватою залишилася без провини. У нас же як? Всі один одного знають, все місто – суцільна рідня і знайомі.

-Утрясеться, – заспокоює Лесю мама, – забудеться.

А у Вас якісь думки?

You cannot copy content of this page
facebook