Моє сімейне життя було непростим. Я дуже довго, цілих 10 років, вагалася, надіялася, що все зміниться, але, все таки, розлучилася зі своїм чоловіком.
Справа в тому, що мій чоловік ріс таким собі одинаком ще з дитинства. Миколу мама виховувала сама, вона жодного разу так і не вийшла заміж. Жили вони з бабусею, тому Микола ріс дитиною, яка нічого не вміла і не хотіла робити сама.
Мама мало не по слідах за ним ходила, аж поки не пішов в школу. До речі, Микола навіть в садочок не ходив, адже мама з бабусею вважали, що йому буде вдома краще, адже вони знатимуть, що він не голодний, тепло одягнений і його улюбленої іграшки ніхто в нього не забере.
Микола пішов в школу, а мама його проводжала туди майже до класу 7-го.
Багато розповідати не буду, але скажу одне, що Микола ще маленьким зрозумів, що в сім’ї всі мають дбати лише про нього, а, якщо немає грошей і мама з бабусею їдять пісну картоплю, то його це не стосується, адже в нього в тарілці завжди буде кусок м’яса і свіжі фрукти.
Коли я виходила заміж, Микола здався мені дуже спокійною людиною, ніколи зайвого не купить, часто говорить про маму, загалом добра людина. Та коли ми стали жити разом я дуже розчарувалася в ньому.
Чоловік нічого не хотів робити вдома, він непогано заробляє, має гарну роботу, завдяки мамі гарно вчився в школі. Але вдома наче його немає, мені все доводиться робити самій, навіть чоловічу роботу, адже Микола не привчений взагалі до роботи вдома, мама з бабусею завжди все робили за нього. Та я надіялася, що він зміниться, як в нас з’являться діти, піклуватиметься гарно про них.
Згодом у нас одне за одним з’явилися діти, але чоловік не змінився. Абсолютно все було на мені.
Багато років я вела весь побут в домі, ходила на роботу, діти трохи підросли і я зрозуміла, що дуже втомилася від усього. Байдужість Миколи до всього не минала.
Я таки подала на розлучення.
Першою мені подзвонила свекруха, вона стала докоряти мені, що я нехороша дружина і всі ці роки погано дбала про свого чоловіка. Тоді я, вперше за багато років, сказала, що вона сама винна в усьому, що виростила такого сина, вона привчила його, що він єдина людина в сім’ї, про яку мають дбати усі, а він сам ні про кого не звик дбати.
Зараз мене ніхто не розуміє, навіть рідні батьки, в яких я зараз живу, кажуть, що я маю повертатися до чоловіка і берегти свою сім’ю, адже він непогана людина і добре ставився до нас. Але чи потрібна мені така сім’я?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.