Тaк стaлося, щo нам потpібно бyло пoжити у свекpухи 2 тижні. А вона собі тaкого напpидумала: – Я сама все зроблю. Тільки не наближайся до плити.
Свекруха: Я ж тебе як рідну прийняла, а ти он що накоїла. Джерело
– Світлано, ти ж прекрасно знаєш Вадима, він ніколи нічого не говорить. Що сталося у вас, що треба кілька тижнів у нас пожити? – Запитала мене свекруха.
– Мамо, не переживайте. – Постаралася втішити я, – Нічого стpашного не сталося, скоро все само собою вирішиться.
Не хотіла я розповідати нікому, чому нам з дому довелося виїхати.
– Як тут не переживати те, коли мій єдиний син у нeбезпеці, а мені ніхто і слова не хоче говорити! Я все одно дізнаюся. Материнське серце ніколи не бреше, щось серйозне сталося, впевнена. Просто ви не хочете мене турбувати, а мені від цього тільки гірше.
– Ні правда. Нічого не сталося, просто нам потрібно було виїхати ненадовго.
І адже насправді нічого не сталося, через що можна було б так переживати. З чоловіком вирішили не говорити його матері, так як вона занадто емоційна і з мухи здатна роздмухати не просто слона, а цілу колону слонів.
А що ж сталося насправді? В принципі, нічого серйозного, але і приємного мало.
Над нашою з чоловіком квартирою живе дядько один, Олег його звуть. І приїхав до цього Олег з тиждень тому його знайомий. Так вони з цим знайомим так ночами шумлять, що весь будинок на вухах стоїть.
Ногами тупають немов гіпопотами. В першу ж ніч чоловік кілька разів піднімався до Олега, попросити не шуміти, але безрезультатно.
На наступну ніч ситуація повторилася, спати було просто неможливо. Ми викликали пoліцію і ситуація як на зразок вирішилася.
Однак, ввечері до нас постукав у двері наряд пoліції, а в їх главі сусід Олега, з погонами підполковника.
Нам ясно дали зрозуміти що існує така стаття, як загpоза життю представнику влади і що за неї буває.
Натякаючи, що пришити її можна абсолютно будь-кому, хто буде псувати торжество. І що більше не варто намагатися вночі перервати свято.
– Кожен з нас хоче уникнути неприємностей, чи не так? – Сказав галасливий гість сусіда.
Пізніше сам Олег ще зайшов, вибачився за свого друга і попросив потерпіти ще два тижні, тоді його знайомий і поїде.
Третя безсонна ніч. Нічого не допомагало. Син теж не зміг заснути. Тому ми і вирішили поїхати з дому на два тижні, поки цей, не знаю навіть як його назвати, не виїде.
Справедливо? Звичайно ж ні. А що ми можемо зробити?
Думала, якщо свекрусі не розкажемо, то нічого і не станеться. Але ми не врахували її фантазію.
– Ти плитою сьогодні користувалася? – Запитала свекруха.
– Ні, а що? Тільки збиралася.
– Не треба, я сама все зроблю. Не наближайся тільки до плити.
– А що сталося?
– Як це що сталося? Ви мені спеціально нічого не говорили, щоб я не знала нічого. Але ви і правда думали, що я буду ходити в невіданні? Мені все відомо!
Мені стало дуже цікаво, що ж їй на думку спало.
– І що ж вам стало відомо?
– Так все абсолютно! Рая розповіла сьогодні, що в місті недавно пoжежа сталася, кілька квартир згoріло, та й по телевізору показували! Всіх мешканців будинку евакуювали, тижнів зо два усувати наслідки будуть.
А причиною стала невимкнена газова плита на третьому поверсі. А ви на третьому поверсі живете, я точно пам’ятаю. – Це була найбільш неймовірна версія, яку я тільки могла почути від свекрухи, – Я ж тебе як рідну прийняла, а ти он що накоїла.
– Мамо, що ви таке говорите? – Розсміялася я, – Яка пожежа? Яка плита?
– А що, хочеш сказати не ти це зробила?
– Так я і знати не знаю про пожежу. А ми переїхали через галасливого сусіда, на якого управи немає!
І мені довелося розповісти свекрусі правду, бо вона собі чого тільки не придумали, же хотіла і з чоловіком мене розвести. А пожежа взагалі в області була. І сміх і гріх.
Мораль: краще відразу скажіть правду, якою б вона не була. Придумана історія в голові свекрухи – справа куди серйозніша.
