fbpx
Життєві історії
Так склалося, що мій син покинув свою дружину з маленькою донечкою. Колишня дружина Дмитра поїхала жити до своїх батьків. Відтоді вона не хоче зі мною спілкуватися, на дзвінки відповідає сухо. Але ж я ні в чому не винна. Що я можу вдіяти? Якось наближався день народження моєї онучки, я натякала Світлані, що хочу приїхати, але вона сказала, що святкувати не планують і нікого не звуть. Та я накупила дорогих подарунків і поїхала. Ніколи не очікувала такої зустрічі

– Розумію я, що моя колишня невістка Світлана ображається на мого сина, адже Володимир вчинив не дуже добре. Але ж я тут ні до чого, я їм нічого поганого не зробила. Я ніколи їй і слова поганого не сказала. За що вона так зі мною? Я приїхала, уявляєш, побачитися з онукою, за 600 кілометрів тягнулася з сумками до, а мене навіть в будинок не запросили на хвилину. Не те, що на ніч не залишили, а просто навіть чаю не запропонували мені попити. Посиділи на майданчику у дворі трішки – і все! Це ось як, нормально взагалі? мені так сумно на душі від того, – жаліється Аліна Петрівна.

Світлана – колишня невістка Аліни Петрівни, в недавньому минулому дружина її сина Дмитра, і мати трирічної онучки. Дмитро розлучився з Світланою десь близько року тому, все сталося банально, він зустрів іншу жінку. У шлюбі подружжя прожило досить довго – більше десяти років, і майже весь цей час ходили до фахівців, щоб мати дитину.

Потім Світлана народила прекрасну дівчинку, а її чоловіка наче підмінили. Дмитро всі ці 9 місяців носив свою дружину на руках і здував з неї пилинки. Та раптом йому стало дуже нудно в сім’ї, з дружиною, яка повністю занурилася в турботи за довгоочікуваною дитиною.

А потім знайшов собі іншу жінку.

Таємне швидко стало явним, Світлана зібрала валізу і дитину і виїхала з квартири Дмитра до своїх батьків. Зараз подружжя розлучене, Дмитро платить непогані аліменти, з дочкою зовсім ніяк не спілкується, а з колишньою дружиною тим більше.

– Але я ж в цьому ніяк не винна! – зітхає Аліна Петрівна. – Вговорити його не залишати свою сім’ю я не можу, він доросла людина, зовсім мене не слухає, я ж його не буду за руку тримати. Але з онукою спілкуватися мені дуже хотілося б! Я подарунки їй накупила на день народження – три роки виповнилося нашій маленькій красуні.

Кілька разів за цей рік Аліна Петрівна дзвонила Світлані, цікавилася онукою. Колишня невістка відповідала односкладово і без будь-якої приязні, кожне слово з неї потрібно було витягувати. Та все нормально. Дочка? Так, підросла. Так, ходить в садочок. Так, мама допомагає, аліменти отримуємо, дякую. Нічого нам не потрібно.

– Дітей у сина, скоріше за все, більше не буде,- сумує Аліна Петрівна. – Та до того ж з’ясувалося, що він не любить дітей зовсім. Цілком може так статися, що дочка Світлани буде моєю єдиною внучкою єдиного сина. Я весь рік про це думаю, не можу заспокоїтися.

Аліна Петрівна дуже хотіла напроситися до внучки на день народження, розмови про це почала задовго, але Світлана відповідала ухильно, що гучно святкувати вони не збираються, гостей не чекають і не кличуть до себе самі. Умов влаштовувати свято у них немає – живуть у трикімнатній квартирі з батьками і братом-студентом.

Але Аліна Петрівна наполягла на приїзді. Купила подарунки на досить велику суму, взяла квитки на поїзд.

– В результаті мене навіть не запросили до себе в будинок! – ледь не плаче вже немолода жінка. – Світлана з донькою вийшли на подвір’я. Холодно, вітер, дощ накрапав, для прогулянок, м’яко кажучи, не сезон. Внучка мене вже не пам’ятає, звичайно, за матір ховається. Я кажу, я подарунки привезла, Світлана давай відмовлятися від усього. Ну не додому ж мені їх везти назад. У підсумку вона взяла пакети, ми постояли пів години на вулиці під дощем, і я пішла в готель, куди мені вказали, а Світлана з донькою – додому. Навіть на чай не покликали мене, гірше ніж чужу людину. Ось чому я заслужила таке ставлення до себе? Я їй нічого поганого ніколи не робила, навпаки! З дитиною завжди допомагала, підтримувала, коли вона ще з моїм сином жила. А вона зараз отак чинить зі мною.

Весь цей час Аліна Петрівна хотіла тільки добра завжди своїм дітям.

Того дня вона була з дороги, з поїзда, і вже в будинок запросити і чаю налити можна було їй. Тим більше, людина не чужа, бабуся дитини, приїхала з подарунками.

А Світлана до своєї колишньої свекрухи почуттів не має ніяких. Не хоче знати ні свого колишнього чоловіка, ні його рідню.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook