З Мариною я познайомився на вечірці у моїх друзів, ми весело провели час і почали зустрічатись. Через два місяці побачень, вона повідомила мені, що чекає дитину. Новина не аби як вразила мене, я не був готовий до серйозних стосунків, але вирішив, що потрібно одружуватись. Вже на наступний день я замовив величезний букет квітів, купив каблучку і зробив Марині пропозицію, на яку вона погодилась. Вже через місяць ми відсвяткували наше весілля.
Після весілля ми оселились у квартирі з моєю матір’ю, власного житла поки не було, але я вже вклав гроші у майбутню квартиру. Жили дружно, не сварилися, моя мати прийняла Марину як рідну доньку. В призначений термін у нас з’явився хлопчик, як дві краплі води схожий на мене, назвали ми його Артем. І тут по роботі мені терміново потрібно було їхати за кордон у відрядження майже на цілий рік. Вибору в мене не було, прийшлося поїхати.
Час йшов, Марина з допомогою матері займалася дитиною, а я працював далеко від дому. Моя мати в усьому їй допомагала, Марина могла собі дозволити деякий час витрачати на себе – сходити в салон краси, провести вечір з подругами і таке інше. Але ж яким було моє здивування, коли за місяць до звершення мого відрядження, мати повідомила мені, що Марина залишила дитину, зібрала речі і поїхала.
Коли я їй зателефонував, вона лише сказала, що більше мене не кохає і йде від мене, після чого змінила номер телефону. Повернувшись додому я намагався її знайти, через спільних знайомих я дізнався, що вона поїхала в інше місто зі своїм новим чоловіком. Так ми і залишилися удвох з Артемом. Через два місяці мені прийшло повідомлення про розлучення.
Минуло вже два роки, за цей час Марина жодного разу не провідала сина, навіть не поцікавилась ним. Артем ходить в садочок і вже починає розуміти, що в других діток мама є, а в нього нема, а я не знаю як йому це пояснити, поки-що кажу, що мама скоро приїде, тільки треба почекати.
Навіть не знаю, як далі бути, як мені пояснити все людям та дитині.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
