Так склалася моя доля, що вже близько десяти років зустрічаюся з одpyжeним. Сама розлучена давно, дітей вивела в люди. Між іншим, не без його допомоги, бо їхній батько ними не цікавився ніколи. Коли ми з Віталієм познайомилися, він жив на дачі через черговий конфлікт із дружиною. Я його пошкодувала
Сказати чесно, я не чекаю розуміння — просто розповідаю свою історію, що може стати уроком для інших жінок у тому, як не треба поводити себе з чоловіками. За матеріалами
Так склалася моя доля, що вже близько десяти років зустрічаюся з одруженим чоловіком. Сама розлучена давно, дітей вивела в люди. Між іншим, не без його допомоги, бо їхній батько ними не цікавився ніколи.
Коли ми з Віталієм познайомилися, він жив на дачі через черговий конфлікт із дружиною. Поволі наші дружні стосунки переросли в кохання. Він тікав до мене від істерик дружини і постійних свaрок удома.
Ніколи не відмовлявся від обіду чи вечері, бо домашньою гарячою їжею його не балували. Часто мені доводилося знімати з нього сорочку, аби попрасувати. Я би в такому вигляді не випустила чоловіка сміття винести — не те що на роботу.
І згодом Віталій вирішив розлучитися, сказав про це дружині. Хоча він обіцяв, що на майно претендувати не буде і підтримуватиме її та дітей фінансово.
Але винахідлива дружина раптом… захворіла. Я від самого початку не повірила в це, а Віталій укотре повірив, бо начебто з таким не жартують. З’ясувалося, вона підробила висновок лікаря.
Тепер мені вже страшно: що вона вигадає наступного разу? Але найсмішніше, що вона хоче втримати чоловіка, проте створює йому вдома непридатні для життя умови. Ми з Віталієм і так разом. Свідоцтво про розірвання шлюбу — просто формальність. Я вже змирилася з репутацією нещасної жінки. Часом руки опускаються, хочеться припинити наші стосунки, та шкода близької людини. Така ось складна ситуація, виходу з якої поки що не бачу. Хіба би переїхати в інше місто.
Тож подивіться на себе, сварливі дружини, збоку і замисліться над своєю поведінкою. Звісно, любити чоловіка, створювати йому затишок, дбати про нього, цікавитися його роботою, захопленнями, не втручатися в особистий простір складніше, ніж пиляти зранку до ночі, ридати і докоряти. Ми всі живемо один раз і всі маємо в цьому житті право на щастя.
ТАМАРА
м. Тернопіль
Фото ілюстративне, з вільних джерел
