– Якось так мені і сказала вона: шукаємо, каже, будинок для літніх людей для Олени Петрівни, біля столиці вони такі дорогі, хочеться знайти щось дешевше зараз, звичайно, – сумно розповідає про свою сусідку 64-річна Людмила. – Ні, ну як? Дешевше їм ще! Про який взагалі будинок для літніх людей мова може йти, якщо вони самі живуть в її квартирі? Я вважаю, що невістка з сином зобов’язані Олену доглядати в її квартирі, і крапка. Більше навіть мови бути не може ні про що. У неї б, можливо, і проблем ніяким з самопочуттям не було б взагалі, якби вона жила одна, собі на втіху. Але ж ні! Вона молодшого сина з сім’єю на собі тягнула останні років п’ятнадцять. А тепер вони її – якийсь там будинок.
Людмила цілком в курсі справ сусідів: Олена Петрівна – її сусідка і хороша подруга мало не з юності, а коли обидві вийшли на пенсію, взагалі стали не розлий вода.
– Олена часто у мене в квартирі відпочивала від своєї родини, – зітхає Людмила. – Каже, посиджу в тебе в тиші хоч пів години без криків. Квартира у них начебто і велика, трикімнатна, але молодший син одружився, дружину привів до матері і народили вони трьох дітей. Дванадцять років вже разом живуть. Звичайно, Олена весь час була у них на підхваті.
– З онуками сиділа?
– Так робила все підряд, все, що було потрібно, вона така людина, що без діла сидіти ніколи не буде, а тим паче, коли в хаті малі діти. То готувала, то прибирала, то з коляскою навколо будинку в сім ранку кола накручувала – молодший онук у них давав жару, спав взагалі тільки на вулиці. З молодшим погуляє, додому йде, а їй уже старшого одягли – бери, в школу веди. Я їй ще говорила – Оленко – ти героїня, тобі твої діти пам’ятник повинні поставити. Ось тобі і пам’ятник на старості років. Будинок для літніх людей тепер вони їй шукають.
У самої Людмили дітей немає і не було, а ось у Олени Петрівни їх двоє. Старший син давно живе окремо і самостійно, одружений вдруге, від першого шлюбу дитина, яка, звичайно ж, живе з колишньою дружиною, у другому шлюбі дітей немає.
Своє житлове питання старший вирішив сам, без допомоги матері. Взяли кредит ще з першою дружиною, при розлученні якось там все поділили, і чоловік взяв другий кредит вже самостійно. Купив однокімнатну, потім одружився. У дружини теж була якась нерухомість ще до шлюбу. Свої квартири подружжя здали в оренду, і взяли спільний кредит на трикімнатну квартиру.
Як каже Людмила, все зроблено максимально розумно.
Зате молодший, мабуть, живе не розумом, а так. Мати його постійно шкодувала і постійно до останнього допомагала чим моглан, і ось тепер сталося те, що сталося.
– Десь у глибині душі старший син ображений на матір! – зітхає Людмила. – Невістка Олени каже, вони з дружиною взагалі відвернулися, коли Олена в стаціонар потрапила, а старший брат молодшому так і прямо сказав: матір доглядати – ваша зона відповідальності, мовляв. Вона вам весь час допомагала, дітей виростила. З моєю дитиною тільки у свята бачилася. Ось нехай дружина твоя тепер і відпрацьовує. Ну, чесно кажучи, десь він має рацію, я б теж на його місці так сказала.
Одного дня Олена просто сиділа на кухні, розмовляла з невісткою, мимохідь поскаржилася на щось:
– Піду, каже, ляжу! – розповідала потім невістка. – Встала, пішла, дивлюся, у неї хода якась дивна. Так Олена потрапила в стаціонар, потім все почалося.
– Мати сама винна, що так вийшло! – ледь не плаче невістка Світлана. – Я їй говорила! Харчування треба відрегулювати, за вагою стежити, за тиском. Вона ж взагалі в поліклініку не ходила.
– Так коли їй було по тих поліклініках ходити! – зітхає Людмила. – Тільки зі школи старшого призведе, обідом нагодує – в садочок за другим треба йти. З садочку повернеться, її вже коляска зібрана чекає. Іди, мамо, гуляй в парк, раніше ніж через пів тори години не вернешся, потрібно дитині на свіжому повітрі побути.
– Я намагалася, щоб мати гуляла більше, ходила ногами, рухалася якось! – якось незрозуміло пояснює Світлана. – Якби вона жила одна, то вже приросла б до дивана. Бутерброди б їла і серіали дивилася цілодобово.
Світлана стверджує, що з дітьми і з свекрухою, яка зараз постійно лежить, одночасно не впорається. Молодшому ще двох років немає, старший школяр, середній в садочку. Вони з чоловіком зараз шукають відповідний будинок для людей літнього віку для матері. Грошей у них, як завжди, небагато, а задоволення це – прилаштувати людину, яка постійно лише лежить в такий будинок – як виявилося, не з дешевих. Тому шукається бюджетний заклад. І Людмила, як подруга Олени, просто у великому здивуванні від всього цього, ніколи й подумати не могла, що її подругу чекає така доля, адже вона має двох дітей.
– Я вважаю, це взагалі так не має бути, – відвезти матір незрозуміло куди, а самим залишитися в її квартирі. Бідна Олена. Ростила дітей, потім онуків, а зараз ось таке.
А Світлана з чоловіком вважають, що це єдиний правильний вихід, бо за матір’ю там добре доглянуть і персонал там відповідний є, бо вона не впорається з дітьми та зі старенькою. А який ще вихід тут можна знайти?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
