Цю красиву жінку з чудовим голосом в селі знали усі. Співала Віра в церковному хорі, бо нагородив Бог її прекрасним голосом.
Ніхто від неї ніколи жодного слова нарікань на життя не почув. Завжди усміхнена, красива, з усіма ввічлива. Віра працювала в школі, фізику викладала. Учні дуже любили і її, і предмет, який вона натхненно викладала.
А «святою» Віру назвали тому, що за багато років, відколи її чоловік поїхав від неї і дітей, жодного іншого чоловіка ніхто і ніколи біля неї не бачив. І це при тому, що вирізнялася Віра дивовижною вродою.
Коли чоловік пішов з сім’ї, Віра було близько 30 років. Залишив її з дітьми: Олежику було 5 років, Ганнусі – 2.
Що сталося між ними, і чому поїхав чоловік, ніхто так і не знає, та вирішила Віра, що у її дітей іншого батька не буде.
Жінки перешіптувалися позаочі, що темнить щось «свята Віра», як оце можна так себе обмежувати. Будь-яка інша жінка вже почала будувати своє особисте життя, і привела б чоловіка.
Але це не про Віру, вона не хотіла щоб в нашій родині був хтось чужий.
– У вас буде тільки один батько!, – постійно твердила вона своїм дітям.
Так і прожила життя Віра: її чоловік десь жив собі на втіху, у нього, напевно, були інші жінки, а вона, одна з дітьми, так і жила без чоловічої уваги. Вона присвятила себе повністю дітям, і за всі роки в її будинок не увійшов чужий чоловік.
Коли Вірі виповнилося 55, син зробив мамі подарунок – забрав її жити до себе, в Чехію. Він став лікарем. І почав будувати кар’єру в Чехії.
В своє нове життя він забрав і Віру, адже вона ще така молода, і у неї все ще попереду. Діти вірили, що їхня мама ще буде щасливою.
Фото ілюстративне – teleprogramma.
