Головна

op

В той день з самого ранку я була дуже зажуреною. До кінця місяця залишалося всього кілька днів, мені треба було сплатити кілька рахунків, а грошей ну зовсім не було. Я спакувала деякі домашні продукти, консервацію, яку для себе зготувала, і поїхала на ринок, в надії, що мені вдасться це продати і отримати необхідну суму. В цій ролі я виступала вперше, тому мені було дуже незручно і дискомфортно. До того ж, я побачила свого колишнього чоловіка, який проходжався під ручку поміж ряди на ринку з своєю молодою дружиною. Мені в цей момент хотілося залізти під прилавок, аби лише вони мене тут не побачили. До тями мене повернув голос покупця. Чоловік приблизно мого віку цікавився кроликом, і був дуже радий, що нарешті знайшов цей дієтичний продукт
Життєві історії 0
В той день з самого ранку я була дуже зажуреною. До кінця місяця залишалося всього кілька днів, мені треба було сплатити кілька рахунків, а грошей ну зовсім не
По дорозі додому, в автобусі, мені прийшла думка, що в мене якраз є необхідна сума для покупки однокімнатної квартири. От я собі і подумала, що для того, щоб не жити з дочкою і зятем, я собі куплю квартиру. Однієї кімнати буде більше, ніж достатньо. Ввечері, по приїзду, я зібрала в себе вдома дітей, хотілося трохи посидіти, відзначити мій приїзд, адже мене не було кілька років, скучила я за ними. Все було добре до тих пір, поки невістка не почала розмову про гроші
Життєві історії 0
– До кінця місяця ще поживеш у нас, а далі збирайся, – каже мені Анна, дочка синьйора Роберто, якого я доглядала останніх три роки. Літнього італійця не стало
Макс запросив Аню на своє весілля. Аня спочатку не хотіла йти, але одна її подруга, Ліля, переконала її. – Якщо ти не підеш, будуть казати, що ти не змогла це пережити. А якщо підеш, покажеш, що ти вже це все пережила і відпустила, – сказала Ліля, вмовляючи подругу. Аня вирішила піти, хоча й сумнівалася, чи правильно вчиняє. Вона одягла свою найкрасивішу сукню, зробила макіяж, але в душі було порожньо, адже бути на весіллі в коханого – це ще те випробування
Життєві історії 0
Аня сиділа на краю дерев’яного стільця в кафе і уважно дивилася на чашку з кавою. Вона знала, що мала б радіти – нарешті зустрілися з Максом після довгих
Не встигла я поріг хати переступити, як молодша донька, замість обіймів, стала мені говорити, що ці гроші я їй маю віддати, бо вони з чоловіком вирішили машину купити. – А чого це тобі? Нам потрібніше, зима на носі, а у нас будинок не перекритий, – перебиває її старша донька. Дві вони були налаштовані на те, що саме одній з них я віддам всю суму. Прикро, але діти навіть не запитали мене, як я з дороги. А відразу прийнялися до обговорення основної теми – кому я віддам гроші
Життєві історії 0
Оце я додому приїхала! Нікому такого прийому не побажаю. Спочатку все виглядало не просто добре, а навіть дуже добре. Мої дві дочки мало не щодня телефонували мені в
Коли дочка стала мене картати, що я не таку квартиру купила, я спочатку не зрозуміла, до чого вона клонить. Та виявилося, що вона хотіла, щоб я їй житло придбала. Виявилося, що донька з зятем сподівалася, що цю нову квартиру я для неї куплю, вони вже і речі свої у валізи поскладали – готувалися до переїзду, але я їх розчарувала – квартиру собі купила, і вони зрозуміли, що уже ніхто нікуди не переїжджає. Тому Людмила зараз мене так картає, вона вважає, що я мала спочатку квартиру їм купити, а потім ще раз повернутися на заробітки, і тоді вже собі на житло заробляти
Життєві історії 0
– Це нікудишня покупка! Кому потрібна стара квартира? Ти лише про себе думаєш, мамо. Чому ти зі мною не порадилася перед тим, як квартиру купувати? – картає мене
На свій день народження я отримала від чоловіка такий сюрприз, що нікому такого не побажаю. І дочки мої, які підтримали батька, теж мене засмутили дуже. Наближався мій 44-й день народження. Я не планувала нічого грандіозного влаштовувати, бо, по-перше, це не кругла дата, а по-друге, ми лише кілька тижнів тому зробили весілля нашій старшій доньці. Тому я планувала відсвяткувати в тісному родинному колі, з чоловіком і дітьми, планувала ще новоспечених сватів покликати. Але добре, що я цього не зробила, бо інакше сорому не обібралася б
Життєві історії 0
На свій день народження я отримала від чоловіка такий сюрприз, що нікому такого не побажаю. І дочки мої, які підтримали батька, теж мене засмутили дуже. Наближався мій 44-й
Таки, Анно, ви не праві. Дітям треба було давати обом однаково. Дали старшій 12 тисяч, то і молодшій треба було дати таку ж суму, – каже мені моя сваха Люба. Захищає вона невістку, а якщо точніше, то вона інтереси свого сина, який працювати не хоче, захищає. – Нагадайте, свахо, що ви дали дітям? – вже не витримала я
Життєві історії 0
– То ви, свахо, у всьому винні. Тепер через вас ми обидві внуків не бачимо, – каже мені моя сваха Люба. З нею ми живемо по-сусідству, моя молодша
Не плач, Наталко, твоє щастя знайде тебе навіть на печі, – підбадьорював дівчину батько, а мама в душі хвилювалася, бо теж хотіла щастя для донечки. Однак у особистому житті Наталки було тихо – все, як завжди. Одного разу, коли Наталка працювала в магазині, до неї підійшов новий покупець. Високий, з добрими очима, він привітався й запросив її випити кави. Наталка здивовано подивилася на нього – вона ж не звикла, щоб чоловіки так відразу починали знайомства
Життєві історії 0
Наталка сиділа на дивані і думала, як усе склалося. За вікном осінь розкинула золоте листя, і було так тихо, що можна було почути кожен звук у квартирі. Вона
Перші кілька років я працювала в Італії на двох роботах – як доглядальниця літніх людей і прибиральниця в готелі. Жили ми з цією роботою без особливих розкошів, але я не скаржилася. За кожен зароблений євро я дякувала Богові. Кожного місяця я висилала гроші додому – на продукти, на навчання, на одяг для дітей. Я гордилася тим, що можу дати їм усе, чого не вистачало мені в дитинстві. Але з часом щось змінилося. Я почала відчувати, що вони вже не так цінують мої зусилля
Життєві історії 0
Я приїхала в Італію ще двадцять років тому, коли мені було тридцять. Я залишила дітей, чоловіка і свою маленьку хатину в Україні, сподіваючись на краще майбутнє. Кожен день
В той день я мала багато роботи і дуже поспішала. Але мене попросили по роботі заїхати ще в одне місце і вирішити ряд питань. Це було звичним для мене завданням, тому я поїхала. Місце зустрічі було в гарному парку, я припаркувалася, вийшла з своєї машини, і вже збиралася йти в напрямку до ресторану, де я мала зустріч, як раптом я відчула, що дві пари очей навпроти мене активно розглядають. Я підняла голову і очам не повірила – це був мій колишній чоловік Роман і його мама. Роман мовчав, а колишня свекруха не хотіла втрачати нагоди черговий раз мені зіпсувати настрій
Життєві історії 0
В той день я мала багато роботи і дуже поспішала. Але мене попросили по роботі заїхати ще в одне місце і вирішити ряд питань. Це було звичним для

You cannot copy content of this page