Головна

op

Я сама поїду в Буковель на свій день народження. Ти ж не проти? – заявила Лариса своєму чоловікові. Василь відреагував спокійно, мовляв, хочеш – їдь, нічого особливо в цьому немає. Лариса зраділа, замовила собі готель і поїхала на гірськолижний курорт. Хто ж знав, що ця поїздка переверне її життя? В Буковелі вона зустріла свого колишнього однокласника Любомира. Не бачились вони багато років, пішли в ресторан. Коли Любомир почув, що у Лариси ювілей, звідкись відразу з’явився величезний букет квітів – улюблені червоні троянди Лариси. Якою ж щасливою вона тоді була, почувалася справжньою жінкою, дивилася на Любомира і розуміла, що саме так і має виглядати справжній чоловік
Життєві історії 0
– Не правильно я живу, не за того я вийшла заміж, – не раз собі думала Лариса, дивлячись на свого чоловіка. З Василем вони прожили 20 років, Лариса
В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу
Життєві історії 0
– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з нашого села готова була заміж вийти, а ти собі з міста привіз! Приїхала без
На Анну відразу всі звернули увагу, бо вона була надто молода для заробітчанства. – Скільки тобі років, дівчино? – спитала найстарша заробітчанка. – 23 виповнилося, – тихо відповіла Анна і опустила очі. – А чого ж ти у світи подалася? Ти ж заміжня, он, обручка на пальці. Сиділа б біля свого чоловіка, – порадила дівчині старша колега, у якої вже був неабиякий досвід заробітчанства. – Ви праві, тітко Галино, не добре я зробила, коли сім’ю залишила. Та я не про чоловіка зараз кажу, а про маленького сина, – сказала, і заплакала
Життєві історії 0
– Як нема щастя, то не треба і долі, – розповідає Анна свою історію таким же заробітчанкам як і вона сама. В неділю в парку на Ребібії людно,
Мамо, чому все найкраще завжди дістається Олені? Ти її більше любиш, ніж мене, – плакалася Анна. – Донечко, от з чого ти це взяла? Я люблю вас однаково, – мама якомога лагідніше намагалася пояснити доньці, що її припущення несправедливі, адже як можна любити одну дитину сильніше за іншу? Але Анна була невблаганна, влаштувала неабияку сцену, бо вважала вчинок мами несправедливим. Коли Оленка оголосила, що заміж виходить, батьки відразу вирішили, що впустять молодят в нову хату, в принципі, рішення логічне. Але воно дуже не сподобалося молодшій доньці. Анна розцінила це як те, що батьки її не люблять
Життєві історії 0
– Мамо, чому все найкраще завжди дістається Олені? Ти її більше любиш, ніж мене, – плакалася Анна. – Донечко, от з чого ти це взяла? Я люблю вас
Якби ж я знала, що ця історія закінчиться саме так, то я б ніколи не погодилася. Прийшла нещодавно до мене моя подруга з на перший погляд нормальним проханням – подивитися за її домом, поки її не буде. Вона вирішила у Францію до рідної сестри поїхати. – Світлано, я тобі вірю як собі, тому виручай, – просить мене моя подруга. – Мене не буде всього місяць. Тобі просто час від часу треба приходити і дивитися що тут і до чого, – каже Ірина
Життєві історії 0
Якби ж я знала, що ця історія закінчиться саме так, то я б ніколи не погодилася. Не дарма кажуть, не роби нікому добра, і не отримаєш зла. Прийшла
В той день Павло Дмитрович прийшов до неї засмучений, сказав, що у нього тимчасові фінансові проблеми, і що йому треба 50 тисяч гривень. – Виручиш, Галинко? Я поверну відразу, як буду мати гроші, – став проситися Павло Дмитрович. Галина без зайвих думок витягла із сховку гроші, відрахувала 50 тисяч, не взяла навіть ніякої розписки, бо ж вірила Павлу. – А знаєш що, виходь за мене заміж, – раптом запропонував Павло. – Чого нам ховатися, ми давно не діти, – каже. Пропозицією Павла Галина була дещо ошелешена, тому сказала, що їй треба подумати. А коли Павло, смачно поївши, покинув її квартиру разом з грошима, Галина до сусідки пішла, поради питати
Життєві історії 0
– Я вже і сама не знаю, чи воно мені треба, – каже Галина Петрівна своїй подрузі. – Начебто, і людина він хороша, але мене щось в ньому
Галина встала і вийшла з кімнати, а через хвилину повернулася з шкатулкою. Марта добре знала цю річ, бо там знаходилися мамині прикраси, які не можна було брати, а їй колись в дитинстві так кортіло хоч їх приміряти. Мама відкрила шкатулку і з урочистим виглядом витягла звідти дивовижної краси перстень. – Візьми доню, приміряй його. Знаю, що тобі ця прикраса може здатися старомодною, але просто довірся мені. Одягни на палець і носи, цей перстень принесе тобі щастя, як і колись мені в свій час, – сказала мама. – Ми з твоїм батьком прожили душа в душу 30 років, це перстень приніс мені жіноче щастя. Так, перстень був доволі старомодний, тепер таких не носять, але Марті прикраса сподобалася, і вона її одягнула
Життєві історії 0
– Ну чому ж мені так не щастить, мамо? Я старалася, дуже, але він все одно пішов, – плакала на плечі у неньки Марта. Вона готувалася до весілля,
Тепер ви – сім’я, і у вас не може бути “мої-твої” гроші, а все має бути спільним, тому, Валентино, ділитися треба, – наказовим тоном заявила мені свекруха. Так закінчилася історія, коли ми маму чоловіка попросили посидіти з дитиною один день, бо ми поїхали до друзів на ювілей, а трирічного сина ми брати з собою не хотіли. Звідки ж я знала, що свекруха лише і мріє потрапити в мою квартиру, щоб зробити в ній ревізію і знайде мої гроші
Життєві історії 0
– Тепер ви – сім’я, і у вас не може бути “мої-твої” гроші, а все має бути спільним, тому, Валентино, ділитися треба, – наказовим тоном заявила мені свекруха.
Мамо, ми тебе відвеземо до брата, у нього і заночуєш – каже мені дочка. Я до неї в гості прийшла, ми вечеряли, і після цього я сподівалася, що залишуся на ніч у доньки, але вона вирішила мене відправити до сина. – У Володі великий будинок, місця вистає, не те, що у нас – всього дві кімнати, нема де і розвернутися, – каже Катерина і збирає тарілки зі столу. – Може, каву будете, поки мій Микола з роботи повернеться? – питає. – Не хочу я на ніч кави, – кажу і ледь не плачу, бо такий вже мені діти рідні прийом влаштували, що не передати словами
Життєві історії 0
– Мамо, ми тебе відвеземо до брата, у нього і заночуєш – каже мені дочка. Я до неї в гості прийшла, ми вечеряли, і після цього я сподівалася,
Що ти хочеш від мами? Вона на чужині, їй самій важко, – захищався за нею Олексій. Я його розумію, це його мама, і він просто не хотів бачити правду. Я думала, що свекруха заробляє і вкладає в свій будинок, але коли одного разу я приїхала до них в село, був такий ексклюзивний випадок, в свекра був ювілей, то я була ошелешена тим, що у них нічого не змінилося, навіть косметичний ремонт свекор не зробив, не кажу вже про якісь добудови. Я ніколи не любила рахувати чужі гроші, вважаю, що кожна людина живе так, як хоче, але те, що сталося в нашій родині, змусило мене задуматися над тим, куди діває свої гроші свекруха
Життєві історії 0
Я ніколи не любила рахувати чужі гроші, вважаю, що кожна людина живе так, як хоче, але те, що сталося в нашій родині, змусило мене задуматися над тим, куди

You cannot copy content of this page