Головна

op

В суботу зранку я прокинулася, подивилася, що погода гарна, і стала руками прати, а що робити? Хоча в моєму віці це і нелегко. Перу, викручую, і не лише рукави мокрі, але і очі на мокрому місці, бо так мені прикро, що словами не передати. До вечора в мене настрій зовсім погіршився, я зрозуміла, що мені варто сподіватися лише на себе, адже маючи двох синів, в старості я залишилася зовсім одна. Я вийшла на вулицю зібрати одяг, який уже висох, і яким же було моє здивування, коли до моїх воріт під’їхала машина, а з неї вийшов мій старший син Павло. – Ось, мамо, подарунок тобі привіз, – каже
Життєві історії 0
– У мене пральна машина зламалася, синку, може приїдеш, подивишся? – про свою проблему я сказала синові ще в понеділок, але минув тиждень, настала субота, а він ніяк
Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися, приїжджай до мене в Іспанію. Тут така краса, що не передати словами, а заодно і відпочинеш, – запропонувала мені моя двоюрідна сестра Леся, коли була в мене в гостях під час відпустки. На заробітки мене би мій чоловік точно не пустив, уже не той вік, а от в гості на тиждень-два я таки вирішила поїхати, щоб хоч подивитися на ту Іспанію і зрозуміти, чого Леся стільки років там сидить
Життєві історії 0
– Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися, приїжджай до мене в Іспанію. Тут така краса, що не передати словами, а заодно
Донечко, оскільки брат першим обзавівся сім’єю, то нехай вони уже живуть тут. А тобі дістанеться бабусина однокімнатна квартира, – пообіцяла мені тоді мама. У нас і справді була спадкова однокімнатна квартира, яку мама здавала і отримувала додатковий прибуток. Житло не нове, але я вирішила, що так навіть буде краще, бо мати справу з братом я не хотіла. Тим часом, я також вийшла заміж, і ми з чоловіком пішли на оренду, а одночасно збирали гроші на своє житло. – Дарино, нам не варто ні на кого сподіватися, тим більше на твоїх родичів, – попередив мене мій чоловік. Він як у воду дивився, бо ті події, які стали розгортатися далі, показали, що він був правий
Життєві історії 0
– Ти невдячна дочка. Чого це нашу маму має доглядати невістка, якщо є ти, донька рідна? – заявив мені брат. Я після цього навіть чути про нього нічого
На наступну суботу Лариса з сином їхали до майбутнього свата, в “старости”. Оксана потурбувалася про зовнішній вигляд сестри, підказала їй, що добре було б і сукню нову купити для такої нагоди, і макіяж та зачіску зробити. А Лариса ще й торт свій коронний спекла, Наполеон, бо вважала, що то якось негоже з пустими руками їхати до свата. Весілля таки відбулося, і навіть не одне, а два
Життєві історії 0
– Кажу ж тобі, напевно щось сталося, бо Дениса таким засмученим я вже давно не бачила, – ділиться Лариса думками із своєю рідною сестрою. Оксана – хресна мама
Приїхала Поліна в понеділок з самого ранку, автобус довго не стояв на кордоні, якимось дивним чином цього разу черг не було, і жінка вже о пів сьомій ранку з сумками була біля своєї хвіртки, тепер водії везуть аж додому, хоч то добре. Поліна була впевнена, що її чоловік і син ще сплять, не хотіла їх будити, тому попросила водія, щоб той допоміг їй занести сумки до хати, адже їх було чимало, аж 8. Тільки Поліна обережно зайшла у хвіртку і попрямувала на подвір’я, як раптом відчинилися двері і вийшов Степан. – Ти уже так швидко? А чого не подзвонила, я і так не сплю, заснути не міг, на тебе чекав, – чоловік не йшов, а біг до дружини, яку не бачив весь рік. А де Максим? Він уже прокинувся, чи ще спить? – запитала Поліна. – Спить. Але. – Що, але
Життєві історії 0
– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли говорив мамі такі слова. – Розумієш, машина вже є, і треба негайно за неї
Марто, прийди на годинку, твоя допомога потрібна, – попросила Галина сусідку по телефону. Вони давно добрими подругами були, і Галина була впевнена, що з Мартою вони впораються швидше. – Ого, скільки всього ти тут наготувала! – сплеснула руками Марта, щойно зайшла в хату до сусідки. – Якщо ти зараз скільки всього на столи наскладала, то я собі уявляю, яким буде весілля! – Та не знаю я, ти ж чула які у мене свати багаті, я так хвилююся, а раптом їм щось не сподобається? – Все їм сподобається, у тебе тут все як в найкращому ресторані, одні голубці твої чого варті. А холодець так точно ніхто смачніший не приготує, тому розслабся, – заспокоїла подругу Марта. – До речі, а де твій Петро? – Не питай
Життєві історії 0
– Петре, ну я ж тебе просила хоч сьогодні не запізнюватися, діти от-от приїдуть, а у нас нічого не готово, – Галина була не на жарт розлючена, адже
Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти
Життєві історії 0
– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не
Ліда приїхала до мене не з пустими руками, привезла мені в подарунок дуже красиві червоні лакові туфлі. Пояснила, що вона собі їх купила, а вони їй замалі. Продати вона їх не може, бо нема покупців, адже вони і справді дуже дорогі, і щоб вони у неї просто не лежали, то вона вирішила мені їх віддати. Я спочатку відмовлялася, казала, що це занадто дорого, та й мені нема куди в них іти, але подруга так наполягала, що мені довелося прийняти від неї цей дорогий подарунок. І яким же було моє здивування, коли через місяць Ліда приїхала, щоб забрати у мене ці туфлі, бо нарешті знайшовся покупець, який готовий викласти за них кругленьку суму. Вся ця ситуація мені була дуже неприємна, але я раділа лише з того, що я їх не взувала жодного разу, тому змогла віддати неушкодженими
Життєві історії 0
– Я тебе дуже прошу, ти ж не відмовиш найкращій подрузі, з якою не бачилася майже два роки. Інно, будь сміливіша, нічого не трапиться, якщо ти поїдеш на
Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми вам підберемо найкращий букет, тільки уточніть, для кого квіти, – запитала молода співрозмовниця. – Для дружини. У неї в перший день весни день народження. Та вона і сама на весну схожа. А знаєте, давайте он ті троянди, усі, що є у відрі, – нарешті визначився покупець. – Він коштуватиме 3 тисячі гривень, – здивовано наголосила продавчиня квітів. – Нічого, гроші зараз не проблема, – відповів чоловік, витягнув три купюри по тисячі гривень, узяв красиво упакований букет і пішов. – Пощастило його дружині, такого турботливого чоловіка має, всім би таких, – захоплено вигукнула йому услід одна продавчиня. – Ага, це так романтично, – відповіла інша
Життєві історії 0
– Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми
Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко
Життєві історії 0
– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було.

You cannot copy content of this page