Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити першою крок до примирення, і запросила сестру на весілля до власного сина. Та цього разу Наталка, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, хоч і багато роботи, але вона нарешті знайшла спокій для своєї душі. Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою, дуже непросто
– Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити першою крок до примирення, і запросила сестру на
Незручно вийшло, я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але ти все одно залишаєшся для мене найріднішою людиною, – каже мені сестра, і на цих словах у нас обох на очах виступили сльози. Бо лише зараз, у зрілому віці, ми зрозуміли – що були, є і будемо одна для одної найріднішими людьми
– Я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але ти все одно залишаєшся для мене найріднішою людиною, – каже мені сестра, і на
Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу, коли почули, що від неї пішов чоловік. – Поплатилася вона за свою жадібність, – казали вони. До приїзду чоловіка Люба готувалася дуже ретельно – приготувала всі його улюблені страви, стіл накрила святковою скатертиною, навіть сервіз дорогий вперше за багато років з серванту витягла. Це ж яка радість – її Василь вперше за 10 років переступить поріг рідного дому. Але потім щось пішло не так
– Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу, коли почули, що від неї пішов чоловік. – Поплатилася вона за свою жадібність, –
Сину, ти ще довго будеш отак стояти? Робота сама себе не зробить, – Петро з посмішкою нагадав Андрію, що той вийшов в сад, щоб дерева побілити і грядки скопати, а не на сусідку дивитися. – Добре, тату, зараз все зроблю, – наче прийшов до тями Андрій, узяв відро і попрямував до яблунь. Петро вже давно зрозумів, що коїться з його сином – сусідка йому сподобалася, тому він і стирчить постійно біля огорожі, що розділяє їхні подвір’я
– Сину, ти ще довго будеш отак стояти? Робота сама себе не зробить, – Петро з посмішкою нагадав Андрію, що той вийшов в сад, щоб дерева побілити і
Після візиту сестри Мирослава залишилася у змішаних почуттях. З однієї сторони і справді, навіщо їй чоловік на старості років, якщо вона вже звикла сама собі у всьому раду давати? А з іншої – глянула на гарненько скопаний город, згадала, що він єдиний, хто назвав її красивою. А навіть якщо і через хату Богдан з нею? І що з того? Вона ж її заслужила, бо і маму, і тата до кінця обходила, коли сестра своє особисте життя влаштовувала. Життя одне, тому Мирослава прийняла рішення ризикнути, і хоч на старість, але таки спробувати стати щасливою
– Ти, сестро, напевно і сама не розумієш, що твориш, – намагалася напоумити Мирославу її рідна сестра Жанна, коли почула, що та на старості років заміж зібралася. Мирослава
То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з усіх сил старалася переконати Ірину, що зовсім нічого не святкувати в свій 35-річний ювілей – це теж не варіант. До того ж, я вже і придумала, що я сестрі подарую
– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що
Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого ранку? І не один, а з своєю дружиною, яка мене на дух не переносить
– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата
Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою не перший день знаємося, бери, вони мені зараз не потрібні, і так просто так лежать. Ти зараз своє питання закрий, а поки мені гроші знадобляться, то віддаш, – переконувала мене подруга. Я сиділа навпроти неї і просто не вірила, що бувають ще такі люди як вона – щирі і безкорисливі
– Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми
То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж тепер зрозуміла, що ви за людина. Ну що ж, краще пізно, ніж ніколи. Люба була настільки засмученою і розлюченою, що я і не зразу второпала, що сталося. Я ще спробувала хоч щось у неї з’ясувати, але марно, вона поставила слухавку і сказала, що знати мене не хоче. А вся ця каша заварилася через мого свата. Але ми навіть уявити не могли, що Люба саме так відреагує на новину, що ми вирішили з ним зійтися
– То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж
Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить. – Мамо, розумієш, у нас гостює мама Марини. Якщо ти погоджуєшся бути з нею в одній кімнаті, тоді приїжджай, – каже мені Вадим. Якщо чесно, то слова сина мене дуже засмутили, я просто не розумію свою сваху, от як можна жити так як вона? Молода жінка, мамі моєї невістки 54 роки, а вона на шиї у дітей сидить, хоча спокійно могла би щось заробляти, хоч для себе
– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А

You cannot copy content of this page