Марійко, ти знаєш, що я люблю тебе, і що ми з тобою ніколи і не сперечалися серйозно, а всі рішення разом приймали. Але цього разу хочу тобі сказати, що таки ти не права, – Василь опустив голову, а потім перевів свій погляд у вікно. – І я тебе, Василю, люблю і поважаю, за 40 років нашого спільного життя не пригадую, щоб я тебе колись не послухала. Та зараз, звиняй, але я таки буду продовжувати наполягати на своєму – нашу хату треба на Миколу записати. – Не можу не погодитися з тобою, Марійко, Микола – дуже гарний хлопець, він же нам як син. Не пригадую, щоб він нам хоч колись у чомусь відмовив. Але сама зрозумій, Оксана – моя єдина племінниця
– Марійко, ти знаєш, що я люблю тебе, і що ми з тобою ніколи і не сварилися серйозно, а всі рішення разом приймали. Але цього разу хочу тобі
В той день невістка сказала, що сама і відведе, і забере дитину зі школи. Я зраділа, і ми з Миколою поїхали за місто. Там зв’язку не було. А виявляється, у невістки плани змінилися, і вона мені написала повідомлення, щоб я забрала внучку. Я його не прочитала в силу обставин, і виявилося, що дитина була в школі поки вчителі батькам не подзвонили. Винною у всьому зробили мене, і я тоді так плакала, що словами не передати як мені було образливо. Микола мене тоді дуже заспокоював, казав, що я занадто добра до своїх дітей, от вони мені на шию і вилізли. Але потім і це минулося. А тут, син, наче щось відчував, заявив, що не може більше платити за оренду, тому вони повертаються до мене
– Це не правильно, мамо. Повір, ти пошкодуєш про цей свій крок, адже ні одна нормальна жінка не проміняє дітей на чоловіка, – мій син Зеновій намагався достукатися
У всіх негараздах прийнято звинувачувати свекрух, але в моєму випадку, мало того що я не винна, так ще й не знаю, що робити. Мені 54 роки, у мене двоє синів. Молодший ще не одружений, але живе окремо. А старший у свої 32 роки вже встиг двічі одружитися. І саме з другою невісткою у мене виникли проблеми – вона не хоче, щоб я спілкувалася з першою невісткою
У всіх негараздах прийнято звинувачувати свекрух, але в моєму випадку, мало того що я не винна, так ще й не знаю, що робити. Мені 54 роки, у мене
Артеме, гроші потрібні, нам до кінця тижня треба сплатити щомісячний кредит, – Ліза намагалася якомога м’якше пояснити чоловікові, що ситуація складна – далі нікуди. – І що ти мені накажеш робити? Звідки я тобі гроші візьму? Ти ж бачиш як мені важко знайти роботу, – Артем аж ніяк не почувався збентеженим. Він знав, що дружина якось викрутиться. – У своїх батьків позич. Хоча, чому позич, візьми просто так… – на ходу вирішив перекласти відповідальність та тещу з тестем чоловік
– Артеме, гроші потрібні, нам до кінця тижня треба сплатити щомісячний кредит, – Ліза намагалася якомога м’якше пояснити чоловікові, що ситуація складна – далі нікуди. – І що
Спочатку у нас з чоловіком все було добре, а потім він дуже змінився. У нас народилося двоє дітей, я була поглинута материнством, і не завжди встигала стежити ще й за своїм зовнішнім виглядом, а Тарасу це не подобалося, він постійно робив мені зауваження. І це при тому, що я ніколи не була в затертому халаті чи з немитою головою, ні, в цьому плані я завжди була акуратною. Але чоловік хотів, щоб я була з макіяжем і з зачіскою, а мені з двома малими дітьми точно було не до цього. Мені завжди здавалося, що якщо любов справжня, то ти любиш людину такою, як вона є
– Ольго Владиславівно, вам доставка, – каже мені Марта, моя помічниця. – Невже знову квіти? – здивовано питаю. – Так, ще більший букет, ніж минулого разу. Ой, Ольго
Не може вона тут надовго затриматися, побуде у відпустці і назад поїде в свою Італію, так що потерпи, сину, – каже зятю Галини його мама. Галина відразу зрозуміла, що це ж мова про неї йде, але вирішила не псувати настрій ні собі, ні іншим. Вона і справді додому приїхала ненадовго, тижнів на три, бо у дочки ювілей. Відсвяткують – і назад поїде. У дочки 40 років, то ж не приїхати на такий ювілей єдиної дитини мама не могла
– Не може вона тут надовго затриматися, побуде у відпустці і назад поїде в свою Італію, так що потерпи, сину, – каже зятю Галини його мама. Галина відразу
У нас бабуся – заробітчанка, вона обов’язково щось придумає, так що наперед не переживай, донечко, – каже моя донька своїй старшій дочці. Чомусь всі звикли, що якщо в родині є заробітчанка, то вона не лише дочок, але і внуків має забезпечити. Почуваюся і справді банкоматом, з якого мають постійно сипатися гроші
– У нас бабуся – заробітчанка, вона обов’язково щось придумає, так що наперед не переживай, донечко, – каже моя донька своїй старшій дочці. Чомусь всі звикли, що якщо
Юрію, я вже вийшла з роботи, скоро буду. Заїду в магазин, що прихопити по дорозі на вечерю? – щойно я вийшла з офісу, відразу набрала чоловіка. – Маринко, нічого не треба, мама прийшла і все приготувала, – поспішив заспокоїти мене чоловік. Я сіла вечеряти і з острахом чекала, що буде цього разу, який сюрприз мені влаштує свекруха. Довго чекати не довелося, досить було просто піти в спальню і відкрити шафу. Там всі мої речі стояли рядочками акуратно поскладані, і я навіть не відразу зрозуміла, що відбувається
– Юрію, я вже вийшла з роботи, скоро буду. Заїду в магазин, що прихопити по дорозі на вечерю? – щойно я вийшла з офісу, відразу набрала чоловіка. –
Людмило, знову те саме? – Сергій повернувся з роботи і побачивши вдома гостей, уже цього разу не стримався. – Сергію, ну чого ти? Це ж Маринка, ти її знаєш, ми просто каву п’ємо, – спробувала згладити ситуацію дружина. Подруга, зрозумівши, що вона тут зайва, бо у подружжя назріває буря, швидко зібралася і пішла. – Я хочу їсти, що у нас сьогодні на вечерю? – запитав Сергій. – Готового немає нічого, але ти можеш швидко підварити собі макарони чи гречку, – без зайвого докору сумління відповіла Людмила
– Людмило, знову те саме? – Сергій повернувся з роботи і побачивши вдома гостей, уже цього разу не стримався. – Сергію, ну чого ти? Це ж Маринка, ти
Перестань їм допомагати, може нарешті хоч тоді діти оцінять твої зусилля, – радить мені моя подруга Анна, яка застала мене дуже засмученою. Настрій у мене зіпсувався після того, як на мій ювілей я не отримала не те що подарунків, а навіть просто привітання від своїх дітей. Вони мене не привітали, навіть не зателефонували, і це не зважаючи на те, що останні кілька років я їм дуже допомагаю грошима. Євро від мене сини беруть, а спілкуватися з мамою чомусь не мають бажання
– Перестань їм допомагати, може нарешті хоч тоді діти оцінять твої зусилля, – радить мені моя подруга Анна, яка застала мене дуже засмученою. Настрій у мене зіпсувався після

You cannot copy content of this page