Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко вирішити всі питання. – А чого я маю переїжджати? – здивовано запитала я свою сестру. – Тому що це моя бабуся, і я – її пряма спадкоємиця, – заявила Марта. – Ми з Артемом плануємо продавати цю квартиру, то ж у тебе є тиждень, щоб звільнити її. – Вибач, сестричко, але чому я маю з’їжджати з квартири, якщо вона моя
– Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко
Ти собі як хочеш, але я кажу, що так не можна. Та й збоку це виглядає зовсім не так, як ти кажеш. Анно, схаменися, і роби так, як совість велить, – Ярослава була неабияк засмучена поведінкою рідної сестри, тому і приїхала, щоб по можливості все виправити. – Тобі добре говорити, а я на пенсію вийшла, мені про старість треба подумати. А якщо з такої точки зору дивитися, то я голову в старості біля Насті приклоню, тому вся спадщина і їй, – пояснила Анна. – Але у тебе двоє дітей. Ти хоч розумієш, що це неправильно? Ти доньці все віддаєш, а сина без нічого залишаєш
– Ти собі як хочеш, але я кажу, що так не можна. Та й збоку це виглядає зовсім не так, як ти кажеш. Анно, схаменися, і роби так,
Навіщо ти про гроші завела розмову, мамо? Ми ж так добре сиділи. А тепер батьки Сергія образилися, не скоро в гості прийдуть. мамо, ми ж уже єдина рідня, ну які рахунки можуть бути між рідними людьми? – картає мене донька. – Юля, якби це були копійки, я б нічого не сказала, але мова йде про 100 тисяч гривень. Свати мені за великим рахунком ніхто. Чому я маю їм дарувати такі гроші? – кажу. – Назар Іванович подарував нам машину, хіба цього мало? – ніяк не може заспокоїтися донька. – А я вам квартиру дала, і це речі не до порівняння, – обірвала я її на півслові
– Навіщо ти про гроші завела розмову, мамо? Ми ж так добре сиділи. А тепер батьки Сергія образилися, не скоро в гості прийдуть. Мамо, ми ж уже єдина
Ой, Маринко, як добре, що ти є у мене. Знову твоя допомога потрібна, – Зоя щебетала як завжди, наче нічого і не сталося. – А що цього разу? – запитала Марина. – Дріб’язок, мені потрібно 500 доларів. Ти ж маєш, я знаю. Ти сама хвалилася, що на машину відкладаєш. А у мене виникла непередбачувана ситуація, розумієш. Зоя прийшла в гості до Марини, начебто поговорити, бо давно не бачилися, але у неї був план – позичити у подруги гроші, до того ж, вона була впевнена, що і цього разу Марина їй не відмовить, не така вона людина
– Ой, Маринко, як добре, що ти є у мене. Знову твоя допомога потрібна, – Зоя щебетала як завжди, наче нічого і не сталося. – А що цього
Настя нарвала тюльпанів під хатою, і побігла до сусідки, баби Ганни, вітати її зі святом. А до неї в гості якраз син з невісткою приїхав. Ця зустріч змінила життя їх усіх, бо не сподівалася літня жінка, що поряд з нею рідна онука живе
Ганна спокійно собі жила і так би і не дізналася таємницю свого сина, якби не один випадок. Дивно, як же вона раніше не помітила цього сама? Життя у
Я не маю нічого проти, це батько твого чоловіка, тому до вас він може приходити, коли забажає, але у себе вдома я його бачити не хочу, – попередила Алла доньку. – Мамо, ну чого ти знову починаєш? Степан Андрійович просто хоче нам допомогти. Андрій йому сказав, що ми в тебе в суботу збираємося, картоплю садити будемо, то він сам і запропонував, що теж приїде, каже, що матиме вихідний і з радістю допоможе, – Світлана щиро не розуміла, чому мама так категорично не хоче спілкуватися з своїм сватом
– Я не маю нічого проти, це батько твого чоловіка, тому до вас він може приходити, коли забажає, але у себе вдома я його бачити не хочу, –
І що ти, Людмило, мені радиш? Ховати гроші від рідних дітей? – питаю я свою рідну сестру, яка прийшла до мене, щоб попередити мене. – А що тут такого? Ти маєш в першу чергу про себе думати. До того ж, ти сама ці гроші заробила, тому не бачу нічого поганого в тому, що ти не все скажеш дочці і сину, – підморгнула мені Люда. Я приїхала з Італії додому, не у відпустку, а напевно вже назавжди і грошей трохи заробила, але дітям моїм постійно на щось треба
– І що ти, Людмило, мені радиш? Ховати гроші від рідних дітей? – питаю я свою рідну сестру, яка прийшла до мене, щоб попередити мене. – А що
Не розумію, що тобі не подобається? Ти ж сама не раз говорила, що хочеш, щоб я одружився і невістку тобі привів, – став виправдовуватися мій син. – Так, говорила, – кажу. – Але я мала на увазі зовсім не це. Я і про роботу тобі не раз говорила, що пора вже на свій хліб йти, а не на мої євро чекати. – Тобі не вводиш, мамо, – махнув рукою син. – До речі, а скільки ти грошей цього разу привезла? – питає мене Стас. – Я тут подумав, що нам з Світланою тепер машина буде потрібна. Адже двоє дітей, одного в школу відвезти, іншого в садок. А дасть Бог, то і своїх, спільних діток народим, так що колеса нам точно потрібні. – Е ні, синку. Хочеш машину – зароби на неї. Велосипед теж на колесах, до речі. А від мене ти більше не чекай грошей, досить
– Не розумію, що тобі не подобається? Ти ж сама не раз говорила, що хочеш, щоб я одружився і невістку тобі привів, – став виправдовуватися мій син. –
Наталя народилася на свято Петра і Павла. Щороку вона намагалася саме в цей час взяти відпустку і поїхати кудись далеко, де її ніхто б не знав і де вона могла б хоч трохи відволіктися від сумних думок. Свій 40-й день народження вона вирішила відсвяткувати в Римі, і звідки ж їй було знати, що в базиліці Святого Петра вона зустріне свою долю
Наталя народилася на свято Петра і Павла. Щороку вона намагалася саме в цей час взяти відпустку і поїхати кудись далеко, де її ніхто б не знав і де
Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього
– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла

You cannot copy content of this page