op

– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком

– Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син Світлани щойно прокинувся відразу попрямував на кухню. Але вже по дорозі 25-річний син зрозумів,

– Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю я по телефону у Бориса. Ми ж з батьком готуємося, чекаємо, а син мовчить

– А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до мене в квартиру. Ярослав стояв в домашніх тапочках і у фартусі, тож сказати, що

– Не приходь до нас, мамо, більше. Світлані не подобаються твої візити, – спокійно сказав Юрій матері, коли та вже взувалися біля дверей. – А як не приходити,

– Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз є певні фінансові проблеми, і ти міг би допомогти мені їх вирішити, а ти

– Ксеніє, розмова є. Ти не будеш проти, якщо бабуся житиме з нами? – запитав обережно мене чоловік. У нас квартира двокімнатна, і дитина маленька, тому Юрій і

– Ти обіцяла, а свої обіцянки треба виконувати, – заявила мені моя донька, коли я відмовилася взяти до себе онука на вихідні. – Аліно, зрозумій, у мене своє

– Я впевнена, що він так зробив спеціально, бо інакше як це зрозуміти. Скільки місця усюди, а він вирішив будуватися саме в нашому селі, щоб мені перед очима

– Володю, а що таке дрес-код, про що вона говорить? – глянула я на невістку, яка прийшла мене на свій день народження запросити, і запитально звернулася до сина.